Київ. 18 грудня. УНІАН. Президент України Петро Порошенко зберіг за собою лідерство в українській політиці.
Про це під час прес-конференції на тему “Індекс моделювання політичної активності: топ-10 України” повідомили директор Агентства моделювання ситуації Віталій Бала і його заступник Олексій Голобуцький.
“Навіть при переході до парламентсько-президентської моделі влади Петро Порошенко об'єктивно зберіг за собою лідерство в українській політиці. Урядові, парламентські рішення практично знаходилися в межах впливу президента”, - зазначили експерти під час презентації індексу модельованої політичної активності українських політиків.
Зазначається, що загальний підсумок вказує на пряму чи опосередковану участь президента в усіх без винятку процесах - і позитивних, і неоднозначних, і нещодавно критикованих суспільством.
“Фактично неупереджена оцінка максимуму доступних даних однозначно вказує: всі форми ініціативи запущені і тривають виключно з особистої волі президента. Формально відповідальними чи навіть ініціаторами можуть бути різні структури, державні і громадські, але запускалась кожна ініціатива тільки після висловлення однозначної позиції Порошенка... Таким чином, за всіма можливими критеріями у 2015 році найвищий індекс модельованої політичної активності “за модулем” (тобто, незалежно від позитивної чи негативної оцінки, наслідків активності) дійсно мав президент Петро Порошенка”,- йдеться в оприлюдненому індексі моделювання політичної активності (ІМПА).
Що стосується прем'єр-міністра Арсенія Яценюка, то як зазначається в ІМПА, “за всіх негативів, які протягом року супроводжували його та уряд, Яценюку вдалося забезпечити лідируючі позиції - передусім за рахунок збереження за собою крісла прем'єр-міністра”.
“Для цього Яценюку довелося протягом всього року задіяти максимум доступних ресурсів, проявляти максимальну активність - як публічну, так і фіксовану … Численні обвинувачення в корупції, починаючи від опонентів, і закінчуючи найближчими партнерами по коаліції, відсутність позитивних результатів від бодай однієї з реформ і розчарування, зрештою, призвели до дуже суттєвої десятикратної втрати підтримки з боку суспільства уряду в цілому та Яценюка і його політичної сили, зокрема. Як наслідок, Яценюк втратив значну частину підтримки і на рівні парламенту”, - йдеться в дослідженні.
Секретар Ради національної безпеки і оборони Олександр Турчинов потрапив до рейтингу впливовості не стільки завдяки своїй посаді та реальному впливу на політичні процеси в Україні, скільки тому, що саме він є основним кандидатом, який може замінити Яценюка на посаді прем'єра, - зазначається в ІМПА.
Що стосується голови ВР Володимира Гройсмана, як йдеться в дослідженні, “протягом року він об'єктивно не зміг або ж не захотів вийти із тіні президента та скористатися перевагами парламентсько-президентської влади”.
Міністр фінансів Наталія Яресько, згідно з дослідженням, стала чи не найуспішнішим представником іноземного “спецназу реформ“ в уряді і в цілому у виконавчій владі.
«Топ» українських олігархів у політиці очолює Ігор Коломойський.
«Минулий рік для нього був достатньо динамічний... і хоча формально Коломойський потрапив в опалу чинної влади, все ж на фоні інших олігархів він демонстрував позитивну динаміку. На користь Коломойського зіграла вдала місцева виборча кампанія», - зауважують експерти.
Крім того, до «топ-10» увійшли перший заступник голови фракції «БПП – «Солідарність» Ігор Кононенко, лідер парламентської фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко, міський голова Львова Андрій Садовий та підприємець Дмитро Фірташ.
Для визначення ІМПА було застосовано інсайдерську інформацію, а також досвід співпраці чи тривале спілкування з політиками і державними діячами.
При цьому експерти зважали і на результати соціологічних опитувань, і думки колег щодо ступеню та характеру впливу тих чи інших політичних постатей на прийняття рішень на загальноукраїнському рівні, і в цілому щодо їхнього впливу на політичний процес.
Крім решти, для визначення в ІМПА були застосовані і такі критерії: наявність лобістських груп в парламенті; можливість впливу на урядові та міністерські рішення; вплив на місцеві політичні та економічні еліти; доступ до влади в цілому; потенційні можливості обійняти ключові державні посади в країні в найближчому майбутньому.
