Україні потрібен реєстр агентів впливу на органи державної влади. Створення такого реєстру унеможливить зловживання в сфері адвокаційної діяльності та нецільове використання коштів грантодавців.
Про це під час обговорення в пресцентрі УНІАН на тему "Чому країні потрібен реєстр агентів впливу? Який статус закону про реєстр грантових організацій та чому він має бути відкритим? Хто блокує реформу сектору адвокації в Україні?", - заявив голова правління Національної асоціації лобістів України, Голова комітету лобіювання НААУ Олексій Шевчук.
"В Україні є представники громадянського суспільства, які без будь-якої реєстрації і статусу тиснуть на державні органи. Закон про лобіювання зобов’язує усіх лобістів бути у Реєстрі прозорості, але є сектор людей, що впливає на державні органи, і він залишився поза рамками. Це означає, що ці люди, не повідомляючи своїх грантодавців, отримують гранти на одне – боротьба з корупцією, реформа правосуддя тощо, а займаються відвертим тиском і руйнуванням державних органів влади", - зауважив Шевчук.
Також він додав, що законодавець розділив адвокацію і лобіювання, проте адвокація – нині це вид діяльності, представники якої не обмежені по суті законодавчими рамками, на відміну від лобіювання. Шевчук наголосив на необхідності внесення правок в законодавство щодо необхідності введення реєстру осіб, які здійснюють адвокацію у сфері впливу на органи державної влади. А також звернутися до комітетів в парламенті - антикорупційного, правоохоронного і правової політики - з проханням створити спільну робочу групу за участі всіх представників громадського сектору щодо розробки і обговорення необхідності створення законодавчого поля з метою виведення агентів впливу з тіні, законодавчо примусити їх звітувати про свою діяльність.
У свою чергу, кандидат юридичних наук, доцент, адвокат, член комітету НААУ з питань кримінального права та процесу Кирило Легких зауважив, що не підтримує ідеї реєстрової адвокації: "Я дійсно не розділяю ідею про необхідність, скажімо так, реєстрового адвокатування. З однієї простої причини: ми маємо негативний досвід двох країн. Як мінімум це країна-агресор Російська Федерація, ну і очевидно Грузія. І там в одній і в іншій є очевидно ознаки того, що ці реєстри використовуються з метою певного впливу, тиску. По-друге, в умовах повномасштабної війни очевидно, що такі реєстри використовуються зокрема і з метою запобігання замаху на суверенітет. Десь тут поряд будуть правоохоронці, Служба безпеки зі своїм невимовним бажанням контролювати певні процеси і з метою контррозвідувального захисту нашої держави. Тому це може призвести до формування реєстрів, в які потраплятимуть фізичні і юридичні особи, щодо яких будуть наявні ознаки стигматизації".
"Я думаю, що найпершою законотворчою проблемою буде сформувати понятійний апарат, визначення. Друге - сформулювати, а що буде, якщо та чи інша організація або фізична особа з тих чи інших причин не зможе потрапити до реєстру, або буде потім виключена з реєстру. За якими ознаками, за якими критеріями. Ну і, мабуть, найбільшою проблемою є те, що певні ініціативи не можуть бути публічними і відкритими в умовах війни", - додав юрист.
Разом з тим, Кирило Легких переконаний, що існує необхідність унормувати адвокаційну діяльність, ураховуючи кількість організацій осіб, які здійснюють її, з ознаками хаотичності і без якогось звітування про результати своєї діяльності.
Адвокат, лобіст, заступник голови Комітету НААУ з питань інформаційної політики та взаємодії із засобами масової інформації Дмитро Бузанов зауважив, що невизначеність у цьому питанні несе загрозу: "Є якісь певні розкручені персонажі в нас в медійному просторі, вони начебто видають свою експертну думку, чи експертну думку, яку їм завдали для того, щоб вони видавали. І ми не знаємо, хто кінцевий бенефіціар, на жаль".
Також він, як і Олексій Шевчук, наполягає на необхідності запровадження реєстру агентів впливу "Введення реєстру є, я вважаю, обов'язковим і вже давно було на часі".
Член Етичної Ради Національної асоціації лобістів України, доктор соціологічних наук, професор Віктор Щербина зауважив, що в Україні відсутнє єдине нормативне поле і тому немає розуміння, що таке адвокація суспільних інтересів.
"Ми користуємося при цьому не науковими поняттями, які відображають сутність цього суспільного явища, а особистими візіями, якимись уявленнями, які створюють окремі особистості, виходячи із свого досвіду", - пояснив він. Науковець вказав на розмиті межі де закінчується громадянська адвокація і де починається лобізм.
"Ця невизначеність дуже вигідна. Вона дуже вигідна як і представникам деяких громадських організацій, так і державних організацій, які кажуть, подивіться, що вони не можуть знайти спільної згоди. Ну і по-третє, це невизначений сам суб'єкт представництва, тобто хто саме має говорити від імені суспільства. Нібито всі можуть говорити, хто це громадська організація, експертна група, професійна асоціація, або будь-хто взагалі, хто так себе називає. Тому я підтримую цю думку про необхідність визначення, що таке лоббізм, що таке адвокація суспільних інтересів".
Організатори обговорення: Національна асоціація лобістів України.
У дискусії брали участь: Олексій Шевчук, Голова Правління Національної асоціації лобістів України, Голова комітету лобіювання НААУ; Андрій Левковець, експерт з Євроінтеграції, (онлайн); Дмитро Бузанов, адвокат, лобіст, заступник голови Комітету НААУ з питань інформаційної політики та взаємодії із засобами масової інформації; Кирило Легких, к.ю.н, доцент, адвокат, Видатний адвокат України, член комітету НААУ з питань кримінального права та процесу; Віктор Щербина, член Етичної Ради Національної асоціації лобістів України, доктор соціологічних наук, професор; Віталія Глоба, представник Національної асоціації лобістів України.