Українці зазначають, що одного варіанту для надання підтримки після безсонних ночей і постійної тривоги не може бути, адже треба враховувати потреби кожної особи окремо.
Постійні сигнали тривоги про повітряні загрози вночі і вдень мають вплив на працездатність українців і повсякденне життя. Така реальність вимагає знаходження практичних варіантів для втілення необхідних рішень з метою підтримки людей. Чого саме потребують українські громадяни, було проведено опитування.
Про це йшлося під час експертної дискусії в пресцентрі УНІАН на тему: "Право на відновлення: психічне здоров’я та працездатність українців в умовах тривалої війни", організованій ГО "Національна жіноча ініціатива".
Зокрема, засновниця та лідерка ГО "Національна жіноча ініціатива" Марина Мельниченко представила результати онлайн-опитування НЖІ, у якому взяли участь 3500 людей. Вона відзначила важливість підтримки українців, які продовжують жити й працювати в умовах тривалої війни.
"Сьогоднішня страшна ніч і Києві і на Київщині ще раз нагадала нам, наскільки важлива ця тема, і що вона стосується кожного з нас. Загалом, останнім часом ця розмова стала ще актуальнішою для нашого повсякденного життя, тому що повітряні тривоги вже не обмежуються лише ніччю – вони переривають роботу, переривають навчання дітей і взагалі не дають можливості по суті навчатися, і переривають наші звичайні побутові справи", - зауважила Мельниченко.
Вона звернула увагу, що навіть після відбою сигналу повітряної загрози, українці продовжують переживати стан тривоги, оскільки напруження не зникає одразу.
"Адже ми все-рівно ми слідкуємо, бо може бути наступна повітряна тривога. Ми читаємо новини. Люди виснажуються дуже сильно фізично й емоційно щодня, а наступного дня від них вимагають уваги, рішень і результату. І ми сьогодні дуже багато говоримо про стійкість українців, і насправді люди працюють виховують дітей, підтримують близьких, допомагають іншим, волонтерять, і завдяки їм продовжують працювати бізнес, підприємства, школи, лікарні, транспорт і країна "якось" живе, тому що ми реально зараз виживаємо", - підкреслила Мельниченко.
Вона зазначила, що за цією стійкістю стоять сили конкретних людей, але ці сили мають межі. Зокрема, українцям відомий той стан, коли вранці після кількох годин без сну доводиться починати робочий день за умови, коли немає впевненості, що новий день пройде спокійно. За таких обставин не дуже виходить зосередитись і повноцінно працювати, коли внутрішній стан людини відчуває тривожність.
У цьому зв’язку, було вирішено опитати людей, аби зрозуміти, які можна знайти рішення для підтримки громадян.
Результати опитування "Право на відновлення"
Як пояснила лідерка ГО "Національна жіноча ініціатива" Марина Мельниченко, право на відновлення – це пошук рішень, які врахують стан людини, реальні умови її роботи і ситуацію в країні. Вона зауважила, що між завершенням повітряної тривоги і початком роботи залишається зовсім мало часу для того, аби відновитися, і саме така ситуація стала основою для запитань в опитуванні.
Учасники опитування розповіли про власний досвід після нічних атак та про підтримку, якої вони потребують.
"Понад 7 із 10 опитуваних зазначили, що працювали попри сильне виснаження, і найчастіше люди говорили про труднощі з концентрацією та фізичну втому. І це показує, чому їхній стан важливо враховувати під час роботи", - наголосила Мельниченко.
Зокрема, як свідчать результати опитування, 72,4% респондентів зазначили, що багато разів виходили на роботу після нічних повітряних тривог попри сильне фізичне або емоційне виснаження. Ще 14,6% стикалися з таким кілька разів.
Крім того, 60,4% опитаних повідомили, що після нічних атак їм складно зосередитися, 56,8% - відчувають фізичну втому, 49,2% – тривогу, а 46,4% -говорять про зниження продуктивності. Лише 4,8% відповіли, що нічні обстріли майже не впливають на їхню працездатність.
"Далі ми запитали, якої підтримки люди чекають. Відповіді розділилися між кількома варіантами", - додала Мельниченко.
Результати опитування засвідчують, що для когось рішенням стане таке, щоб отримати можливість почати роботу пізніше, для когось – працювати дистанційно, а комусь потрібен час на відновлення. "Важливо бачити конкретну людину і конкретну ситуацію. Частина опитаних прямо зазначила, що рішення залежить від професії, і що одного способу підтримки вони не пропонують", - зауважила Мельниченко.
Зокрема, у ситуації, коли повітряна тривога тривала до 04:00, а о 08:00 потрібно бути на роботі, 29,8% респондентів обрали можливість дистанційної роботи, 26,3% – пізніший початок робочого дня, 24,4% вважають, що рішення має залежати від професії, а 13,9% підтримали право на день для відновлення.
"У відкритих відповідях люди таких просили зважати на конкретні обставини та розмовляти з працівником про те, що йому зараз потрібно", - додала Мельниченко.
Аналіз правових аспектів
Своєю чергою, як зауважила заслужена юристка України, кандидатка юридичних наук, віцепрезидентка Світового конгресу українських юристів Марина Ставнійчук, не кожна наявна суспільна проблема потребує ухвалення нового закону.
Зокрема, спершу потрібно проаналізувати чинні норми та зрозуміти, які механізми вже можна використовувати, а де справді є законодавчі прогалини.
Ставнійчук повідомила, що Конституція України чітко вказує на обов’язок держави дотримуватися базових цінностей – життя, здоров’я і гідності людини.
"Війна ускладнює механізми реалізації принципів, пов’язаних із життям і здоров’ям людини, але точно не скасовує ці принципи і цінності. Навпаки, саме під час війни держава постійно повинна шукати складніший баланс між правом конкретної людини і життєздатністю суспільства, між суспільством, людиною і вирішенням питань оборони, безпеки в державі", - відзначила заслужена юристка.
На її переконання, що не можна будувати систему за таким принципом: якщо був обстріл – то автоматично застосовується однакове право для всіх. "Потрібні зрозумілі критерії, процедура та рівність доступу", – пояснила Ставнійчук.
За її словами, сам факт обстрілу під час війни не може породжувати однакові юридичні наслідки для усіх, кого це може торкнутися, хто це бачив, чув або відчуває на собі.
Про довгострокові наслідки постійного виснаження для людського потенціалу країни
Як відзначила громадська діячка, заслужена журналістка України, експертка телевізійних соціальних проєктів Марина Кінах, основою стійкості країни є її людський потенціал.
"Без людей територія втрачає свою цінність взагалі. Тому, наше завдання зберегти і ці людські потенціали", - повідомила Кінах.
Вона підкреслила, що зараз в Україні спостерігається найгірше демографічна ситуація в світі, якої ще не було ніколи до цього.
"За перше півріччя 2026 року в країні народилося всього 73 тисячі немовлят, а померло – 260 тис людей. Це не враховуємо бойові смерті. Тому, вперше в житті смертність перевищила народжуваність у чотири рази", - наголосила Кінах.
Вона звернула увагу, що за кордоном знаходиться 10-11 мільйонів українців, і це без врахування тих громадян, які не стали на облік у консульствах.
"Страшна цифра – середня протяжність життя чоловіків в Україні. Тільки подумайте – це 57 років. Ще у 2021 році було 66", - додала вона.
При цьому, за її словами, працездатність людини не варто оцінювати лише за фактом присутності людини на робочому місці. Важливо, чи може вона протягом тривалого часу зберігати здоров’я, професійну спроможність і витримувати навантаження, з яким українці живуть уже роками.
Кінах відзначає, що українці навчилися працювати в надзвичайно складних умовах, але людський ресурс не безмежний.
"Якщо постійно тримати стійкість країни на виснаженні людей, це матиме наслідки і для економіки, і для майбутнього відновлення", – наголосила Кінах.
Своєю чергою, психологиня, експертка НЖІ Олена Шершньова зауважила, що після гострого стресу в людини можуть тимчасово погіршуватися увага, концентрація, пам’ять і швидкість реакції. Такий стан може виникнути не лише після безсонної ночі, а й після атаки або тривалої тривоги посеред робочого дня.
"Фізично бути на роботі і бути здатним безпечно виконувати свою роботу – різні речі. Особливо там, де помилка може мати серйозні наслідки", - зазначила Шершньова.
Водночас вона наголосила, що сам факт тривоги або важкої ночі не означає автоматичної непрацездатності. Важливим є саме функціональний стан конкретної людини.
Разом з тим, психологиня, засновниця мережі абілітаційних центрів БОНО, експертка НЖІ Анна Грушовенко зосередилася на ролі роботодавців.
На її переконання, компаніям потрібні зрозумілі внутрішні правила – як працівник може повідомити про свій стан, до кого звернутися, коли можливий гнучкий графік або дистанційний формат, як забезпечити конфіденційність, і куди скерувати людину, якщо їй потрібна професійна допомога.
"Якщо про це будуть говорити і буде якийсь певний регламент у кожній компанії, у кожного підприємця – буде набагато легше, коли людина знає, що її підтримують колеги", - вважає Грушовенко.
Обговорення результатів опитування
Модерувала дискусію бізнес-тренерка та психотерапевтка Олена Нікольська. Вона спрямовувала розмову на пошук практичних рішень, які можна застосовувати без надмірної бюрократії та універсальних правил для всіх.
До обговорення також долучилися лікарка, народна депутатка України п’яти скликань Лілія Григорович, психіатр Олександр Лисяний та HR бізнес-партнер Kernel, лідерка програми адаптації ветеранів Тетяна Караваєва.
Під час дискусії розглядали різні механізми підтримки працівників. А саме – пізніший початок робочого дня, дистанційну роботу там, де це можливо, тимчасове зменшення навантаження, зміну завдань, скорочений робочий день та внутрішні корпоративні правила відновлення після атак.
Окремо обговорили і можливість запровадження механізму короткострокового лікарняного або іншої форми офіційного часу на відновлення після важких обстрілів. Водночас учасники наголосили, що такий підхід не може бути автоматичним для всіх і потребує чітких медичних та правових критеріїв, щоб враховувати стан конкретної людини, специфіку її роботи та не створювати умов для зловживань.
Окремо говорили і про ризики – можливі зловживання, додаткове навантаження на лікарів, витрати для роботодавців, дефіцит персоналу та необхідність безперервної роботи критично важливих сфер.
Учасники дійшли висновку, що універсальної моделі для всіх професій і роботодавців бути не може. Рішення мають враховувати стан конкретної людини, специфіку її роботи, рівень відповідальності та реальні можливості організації.
За підсумками дискусії НЖІ планує систематизувати результати опитування та пропозиції експертів, а також окремо опрацювати психологічний, медичний, трудовий і правовий блоки.
Напрацьовані пропозиції Національна жіноча ініціатива планує направити до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів та інших профільних державних органів для подальшого опрацювання можливих змін і практичних механізмів підтримки працівників.
"Для нас важливо, щоб ця розмова не залишилася лише дискусією. Наступний етап – напрацювати практичні рішення, які можна реально застосовувати в Україні", – підсумувала Марина Мельниченко.
Організатор експертної дискусії "Право на відновлення: психічне здоров’я та працездатність українців в умовах тривалої війни" – ГО "Національна жіноча ініціатива"