Фахівці вважають, що ці питанні треба вирішувати з врахуванням територіальної цілісності і суверенітету України та на основі положень міжнародного права.
Київ. 6 листопада. УНІАН. Питання урегулювання ситуації, яка склалася у регіоні Чорного і Азовського морів після окупації Росією Криму, треба вирішувати не на основі права сили.
Про це заявили учасники круглого столу «Спірні морські юрисдикції в зонах конфлікту і конкуренції: на прикладах Чорного, Азовського і Південно-Китайського морів», який було проведено Українським Інститутом політики у партнерстві з Кафедрою міжнародних відносин і суспільних наук НУБіП у прес-центрі агентства УНІАН.
Експерти вважають, що усі проблеми стосовно морських юрисдикцій, і зокрема, у регіоні Чорного і Азовського морів, потрібно вирішувати мирно, керуючись чинним міжнародним морським правом, з урахування принципів територіальної цілісності та непорушності кордонів. За їх словами, намагання вирішити спірні ситуації «з позиції сили або сильного» є «шляхом у нікуди», веде до подальших конфліктів.
Директор Українського інституту політики Руслан Бортник наголосив, що для нашої країни ситуація у Чорному і Азовському морях є надзвичайно важливою. «Адже це не лише зона українських інтересів у більшій чи меншій мірі, але це і точки геополітичного напруження, це і серйозні ресурси, зосереджені у цих регіонах. Це і серйозні об’єми торгівлі і шляхи торгівлі, які проходять у цих регіонах», - додав експерт.
Він додав, що спори між державами щодо контролю в акваторіях Чорному, Азовського і Південно-Китайського морів «фактично перетворилися у вузол економічних, політичних, геополітичних, військових інтересів».
Бортник зауважив, що напрацьовані учасниками круглого столу пропозиції планують передати в Офіс президента, уряду, зокрема, Міністерству закордонних справ, а також голові Верховної Ради. «Ми не працюємо впусту, ми спробуємо сформувати певні погляди, поради для наших органів влади, щоби наша політика була більш ефективною», - наголосив Бортник.
Своєю чергою, заступник уповноваженого України у справі про делімітацію морських просторів у Чорному морі (2002-2009 років), арбітр міжнародних арбітражних інститутів Володимир Крохмаль нагадав про рішення Міжнародного суду ООН від 2009 року у справі Румунії проти України щодо розмежування морських просторів у Чорному морі. Однак, на його переконання, в Україні предметної розмови з цього приводу цього рішення не відбулося. «Так і не було дано оцінки, огляду цієї справи фахівцями. Воно пройшло повз увагу в академічній пресі», - зазначив Крохмаль.
За його словами, рішення Міжнародного суду ООН румунська делегація зустріла оплесками, а українські медіа подали його «як програш України у спорі».
Він додав, що румунська сторона стверджувала, що Київ за рішенням суду отримав «лише чверть так званого спірного району, а до Румунії відійшли три чверті його».
При цьому, як наголошує Крохмаль, ніхто не намагався розібратися, що являє собою спірний район. «Лінія делімітації, яку провів суд, докорінно відрізнялася від того, куди направляла морську делімітацію Румунія», - сказав Крохмаль. При цьому, він додав, що Міжнародний суд ООН ніколи не розглядав питання територіальної приналежності острова Зміїний. За його словами, після рішення суду активних робіт на шельфі щодо розвідки або буріння з пошуку газу або нафти не ведеться.
Своєю чергою, доцент Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Віктор Константинов вважає, що неправильно порівнювати конфліктні ситуації у Чорному, Азовському і Південно-Китайському морях, бо, на його переконання, з точки зору міжнародного права, вони мають «мало чого» схожого. «Азовське море, Керченська протока – це ніби чисто міжнародне морське право до певного моменту, але все, що стосується сьогодні Чорного моря, – це анексія, це її наслідки. Взагалі зараз мову ніхто не веде про те, де проходить кордон між Україною і Росією коло Криму, бо ніхто не визнає приналежність Криму Росії, окрім Російської Федерації», - сказав Константинов.
Він наголосив, що «міжнародне право – це не відворотність покарання, це не абсолютна норма, це по суті визначення ціни, яку буде платити держава за те, що це міжнародне право порушує». Константинов зазначив, що у випадку гострих конфліктів йдеться про ситуацію, «наскільки держава оцінює можливі зиски, які вона отримає більше, ніж втрати, які вона понесе через порушення міжнародного права».
Також, за його словами, Росія у Чорному морі, а Китай у Південно-Китайському діють як ревізіоністи. «Я не хочуть говорити про те, що все, що робиться у цих регіонах, інспіровано Сполученими Штатами Америки. Питання не у цьому. Сполучені Штати є абсолютно органічним учасником цих конфліктів, тобто, без американців ці б конфлікти були зовсім по-іншому розкриті, перш за все, набагато складніше для слабших держав, але головне – вони б не мали такого розголосу, про який ми сьогодні говоримо», - сказав Константинов.
Експерт переконаний, що треба порівнювати місце вказаних конфліктів в сучасному міжнародному порядку і їх роль для нього. «Це питання того, що вони виступають по суті інструментом ревізії міжнародного порядку», - сказав він.
Константинов зазначив, що збільшення присутності Росії у Чорному і Азовському морях стало для США подразником. «В контексті політичному, Чорне море є точкою зіткнення інтересів Заходу і Росії», - наголосив він.
«Якщо ми можемо брати якийсь для себе досвід з Південно-Китайського моря – він, насправді, є майже без якоїсь суттєвої цінності, щоб планувати поведінку у зовнішньополітичній стратегії в розумінні динаміки, яка розгортатиметься в регіоні», - сказав Константинов і додав, що у ситуації з Чорним морем треба виходити з домінанти незаконної анексії Криму.
Аналітик Центру суспільно-політичних досліджень Петро Потопахін зауважив, що стосовно регіону Південно-Китайського моря – тут ще більше постає питання про розмежування морських просторів та започаткування діалогу щодо майбутнього використання вод.
Він додав, що треба враховувати останні тенденції стрімкого економічного розвитку регіону Південно-Східної Азії, і зокрема через те, що близько мільярда людей економічно залежать від Південно-Китайського моря.
За словами Потопахіна, треба враховувати, що у цьому регіоні п’ять країн заявили про свої права, а ще є окрема позиція США. Таким чином, додав він, у регіоні існують геополітичний, економічний, цивілізаційний і геокультурний виміри протистояння. «Без врахування геокультурної складової… конфлікт можна вирішити на локальному, приватному, ситуаційному тактичному рівні, але його продовження, як ми бачимо, неминуче. Якщо не буде консенсусу на рівні, як прийнято на Сході казати серця, якщо сторони серцем не прийняли, що це справедливо, то ми можемо казати, що право сили у світі набирає статус і вагу. І ми це бачимо навіть зараз у своїй ситуації (у Чорному морі- УНІАН), у ситуації ескалації на Кавказі. На жаль, ми усі в якомусь сенсі стаємо заручниками цього права сили. Але, як виявляється, що неможливо остаточно вирішити цим правом (сили) жоден існуючий конфлікт, в тому числі і ті, які є у нас», - вважає Потопахін.
Своєю чергою, доктор політичних наук, політолог Валентин Якушик зазначає, що головними країнами, які протистоять у Південно-Китайському морі, є Китай і В’єтнам. Він вважає, що територіальний конфлікт в регіоні Південно-Китайського моря може бути успішно урегульований на підставі взаємоприйнятного стратегічного компромісу.
До діалогу були запрошені: Володимир Крохмаль, заступник Уповноваженого України у справі про делімітацію морських просторів у Чорному морі (2002-2009 рр.), арбітр міжнародних арбітражних інститутів; Віктор Константинов, доцент Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка; Валентин Якушик, доктор політичних наук, політолог; Олексій Семеній, директор Інституту глобальних трансформацій; Руслан Бортник, директор Українського інституту політики; Петро Потопахін, аналітик Центру суспільно-політичних досліджень; Андрій Вігірінскій, політолог; Олександра Решмеділова, політолог, аналітик Фонду громадської дипломатії; Олексій Якубін, політолог, кандидат політичних наук; Володимир Воля, політолог, експерт-міжнародник; Данило Богатирьов, політолог; Сергій Белашко, політолог; Олександр Данилов, журналіст; Сергій Шабовта, міжнародний експерт з питань безпеки; Микола Спірідонов, політолог; Руслан Бізяєв, політолог; Денис Гаєвський, політичний аналітик; Вадим Трюхан, український дипломат, громадський діяч, юрист-міжнародник; Дмитро Кочергін, експерт, журналіст; Владислав Фарапонтов, експерт аналітичного центру "ADASTRA".
