Соціологічне дослідження окреслило портрет ідеального народного обранця: досвідчений, не старший за 50 років, надає матеріальну допомогу, бігає з фракції у фракцію і схожий на свого колегу із США чи Великої Британії. Але ще краще, щоб був сам собою.
В УНІАН, під час круглого столу "Ідеальний народний депутат: електоральний портрет українського депутата", презентували соціологічне дослідження про те, яким бачить виборець ідеального народного депутата.
Модератор дискусії, директор дослідницької компанії "Active Group" Олександр Позній у вступному слові зазначив, що у суспільстві завжди дуже багато говорять, яким має бути народний депутат, що він має робити, що він не має робити, від якої має бути фракції чи партії, від якої - ні і так далі. "А ми вирішили саме сконцентруватися в дослідженні на темі, якими характеристиками він має володіти саме в очах виборців".
Засновник дослідницької компанії "Active Group" Андрій Єременко зазначив, що дослідження проводилось методом онлайн-панелі, обсяг вибірки - тисяча респондентів, територія - підконтрольна українській владі, вибірка - максимально наближена до репрезентативної.
Єременко докладно презентував дослідження.
На запитання, які головні функції має виконувати народний депутат, респонденти на першому місці бачать - представляти інтереси виборців і розробляти якісні закони, а також захищати громадян від несправедливих рішень влади.
Головний критерій оцінки ідеального нардепа – це репутація та відсутність корупційних скандалів, якість прийнятих законів і розвиток інфраструктури округу або області.
Щодо досвіду, то його народний обранець повинен мати у сфері економіки та фінансів, управління в організаціях, проектах, у сфері права.
Далі йде громадська діяльність, робота в органах місцевого самоврядування і тільки на шостому місці досвід роботи в органах державної влади.
"Тобто це той самий, з одного боку, запит на оновлення, але одночасно з цим запит на професіоналів", - акцентував Єременко.
Щодо віку, то найчастіше опитувані називали від 30 до 50 років. Тобто 30-40 років сказали 40% і 40-50 років 39% опитаних.
Також респонденти вважають, що депутат має бути фінансово незалежним.
"Стосовно приналежності до великого бізнесу, то люди, насправді достатньо толерантні до того, що людина буде так чи інакше з великого бізнесу. По-перше, "так" чи "скоріше так" більше, ніж відповідей "ні" і "скоріше ні", - звертає увагу Єременко.
"Також цікаво, що є толерантне ставлення до переходу між фракціями, але за умови, якщо депутат пояснить виборцям, переконливо пояснить, чому саме він переходить з фракції в фракцію", - наголосив дослідник.
Також значна більшість опитуваних хочуть, щоб депутат складав в мандату разі невиконання передвиборчих обіцянок.
В контексті війни виборці вважають, що головна задача депутата - контролювання використання бюджетних коштів. Далі йде - захищати права цивільних осіб, які страждають від війни. І далі, з потужним відривом, захищати права військових, ветеранів та їхніх родин.
Цікаву контраверсійну відповідь дали виборці на питання, чи є допомога виборцям підкупом. "Спеціально поруч поставили ці два слайди поруч: "Як ви ставитесь, що кандидати надають матеріальну допомогу?" і "Чи є ця допомога підкупом?"
До допомоги з рук депутата позитивно ставляться переважна більшість, але і переважна більшість вважає це підкупом.
"Тобто механізм "дають - бери" працює. І відповідно вже не працює механізм, "коли дають, тоді автоматично голосують за давальників"., - зазначив Єременко
На питання, на кого з представників інших парламентів має бути найбільше схожим народний депутат України, перше місце – має бути сам собою, на другому місці – має бути схожим на представників парламенту Сполучених Штатів або Великобританії.
У свою чергу народний депутат IV–VIII скликань, громадський діяч Микола Томенко зауважив, що у виборця ще багато в чому застарілі, пострадянські уявлення про парламент і депутатів: "Суспільство не сформувало ще місію ідеального парламенту, бо спочатку треба сказати, який парламент ми хочемо, а потім сказати, чи підходять ці люди під цей наш образ ідеального парламенту. І це проблема, тому що ми залишилися на стику пострадянської моделі, де є народний депутат. Я будучи в парламенті казав, що це дикість. повинен бути депутат парламенту, депутат Верховної Ради, а не народний депутат. Скрізь, де в політиці є оце "народне", це в основному рецидив попереднього посткомуністичного життя. Тому мене коробить і цей термін. Так само переконання, що депутат, він повинен гроші приносити округу. Ну, які гроші у парламенті? Почитайте Конституцію, які повноваження у парламенті в депутата".
Народний депутат фракції "Батьківщина" Валентин Наливайченко, коментуючи результати дослідження, сказав, що необхідно запровадити інститут відкликання народного депутата виборцями. Навіть попри те, що проти цього виступають партнери України: "Дюди давно хочуть отримати механізм як обирати депутата, так і відкликати того, хто не ходить на роботу, задіяний в корупції і так далі. Подобається це Європейському Союзу чи не подобається. Я сам секретар комітету з питання ітерації до Європейського Союзу в парламенті. Але дати можливість людям, в тому числі, відкликати народних депутатів, я думаю, що для української демократії це одна з величезних сторінок, яку, на моє переконання, треба запроваджувати".
Завідувач Лабораторії протидії дезінформації КНЕУ Віталій Кулик зазначив, що опитування показало - у суспільстві є запит на етику, на нову етику.
"Ідея моральності в політиці, вона стоїть як таке риторичне запитання, ми про нього говоримо, але ніяк не можемо дати на нього відповідь. А от певна етика і збільшення ось цього відсотку - відсотку оцінки народного депутата з точки зору відповідності якимось уявленням про етику, які є в суспільстві, вони якраз збільшуються, як на мене вони будуть зараз визначальними", - говорить Кулик.
Народний депутат Аліна Загоруйко наголосила на суперечливих очікуваннях виборців від ідеального депутата: "Виходить, що народний депутат – це такий собі єдиноріг, всі про нього чули, ніхто його не бачив. Народ хоче, щоб був новим обличчям і при цьому професіонал в політиці. 46% каже, що народний депутат має бути фінансово незалежним, але коли мова тільки йде про підвищення заробітних плат депутатам, в нас величезне обурення: краще, щоб взагалі працювали і без заробітної плати. Має бути технократ з досвідом в усіх сферах - і юрист, і економіст, і при цьому, щоб він був бажано віком від 30. Щоб розвивав інфраструктуру округу і давав адресну допомогу. У нас виходить такий образ депутата, він має бути будівельником, благодійником. А звідки він має благодійну допомогу роздавати? З 60 тисяч заробітної плати?".
Політолог, політичний консультант Володимир Фесенко зауважив, що політична культура українців є такою. Що виборці схильні до надкритичного ставлення до обраних ними ж представників влади, навіть до упередженого ставлення, яке зумовлене недовірою до влади як такою. І тому ідеальний обранець, навіть якби його вдалося знайти, відразу стає неідеальним у очах виборця.
"Частина нашої політичної культури – це недовіра. Недовіра до державної влади як такої, до абсолютної більшості державних інституцій і до конкретних обранців. Я можу продовжити список, не тільки парламенту не довіряють, уряду, президенту, коли обрали ще певний час, ну ті, хто його обрав, довіряють, за рік вже навіть половина тих, хто обрав, вже не довіряють і президенту.
А депутатам буквально за декілька місяців, в кращому випадку, своїм ще довіряють, а в цілому це просто депутат для багатьох українців, це такий узагальнений образ політичного ворога, "враг народа". Тому частина нашої політичної освіти має полягати в тому, щоб формувати в уявленні виборців, їх свідомості оцей зв'язок, що депутат буде таким, як ти", - каже Фесенко.
Народний депутат України VIII скликання, громадський діяч Дмитро Добродомов звернув увагу на дві проблеми в контексті оцінки депутата виборцями.
"Є дві величезні проблеми, які я і по цьому дослідженню помітив, що стосуються критеріїв відбору, тобто, яким має бути сам депутат, яким його бачать люди. Абсолютно щиро підтверджую, що в нас люди здебільшого взагалі не знають, чим має займатися народний депутат. Взагалі, в принципі, не знають, навіть загальні фрази - законотворча діяльність, контролюючі функції. Все це в очах виборця зводиться до доріг, до виплати якихось соціалок, чи роботи чогось там.
Потім сам критерій людей при відборі кандидата. Ну, теж якась, певно, шизофренія: люди хочуть бачити депутата не старшого 50 років, але натомість вони хочуть бачити досвідченого, багатого. Він має народитися досвідченим, багатим, чи він, напевно, проходить якийсь шлях? Не кажу, що в нас має бути парламент пенсіонерів, але має бути все ж таки досвід життєвий".
Головний редактор видання "Політарена" Вікторія Плотнікова звернула увагу на те, що ідеальний хоча б на третину кандидат і не захоче, і не зможе працювати у неідеальній інституції, якою натепер є Верховна Рада.
"Якщо він буде мати, ну, 30%, ну, хай навіть 50% від умовної ідеальності, навіщо йому балотуватися в таку Верховну Раду, яка зараз є? Якщо ми говоримо про людину, яка має фінансову стабільність, має досвід, наприклад, в якійсь сфері економіці або в якійсь своєму бізнесі, він має дохід, відповідно, має зв'язки і він заходить у інституцію, яка невідомо як буде керована. І людина, особливо, яка не має парламентського досвіду, заходить у парламент. То тут треба трошки подумати перед тим, як подавати свою кандидатуру і погоджуватися бути у списку. Бо перше, тебе будуть розглядати під мікроскопом антикорупційні органи, журналісти-розслідувачі".
Також Плотнікова додала, що на тепер народний депутат це вже далеко не та "робота мрії", якою вона була раніше. Коли була недоторканість, багато пільг, можливість захистити свій бізнес.
"Зараз у нас і міністрів не так легко знайти, і навіть коли вбувають народні депутати, то списочники, на їх місце щось не дуже активно йдуть - колеги, які наступні за номером"
До участі в обговоренні загальнонаціонального дослідження видання "Політарена" та дослідницької компанії Active Group на тему : "Ідеальний народний депутат: електоральний портрет українського депутата", яке відбулось в пресцентрі УНІАН були запрошені: діючі народні депутати України; народні депутати попередніх скликань, експерти з електорального процесу та політичних технологій та представники ЗМІ.
