За словами експертів, на сьогодні відсутність ліцензій на такий вид господарської діяльності часто призводить до того, що людей без їхньої згоди утримують в подібних установах за бажанням їхніх родичів.
Київ. 26 січня. УНІАН. Геріатричні пансіонати та реабілітаційні центри потребують обов’язкового ліцензування їх діяльності.
Про це на прес-конференції в агентстві УНІАН заявили експерти з питань соціального захисту громадян.
Як зазначив виконавчий директор Громадської організації «Україна без тортур» Костянтин Автухов, харківська трагедія, коли у пансіонаті для літніх людей внаслідок пожежі загинули 15 осіб, – це одна з проблем діяльності установ, у яких утримуються люди похилого віку, особи з психічними розладами, а також алко- і наркозалежні.
Він зауважив, коли йдеться про приватні установи такого типу, то їхня діяльність у більшості випадків не контролюється, оскільки вони оформлені як приватні будинки, і туди не можуть потрапити контролюючі органи навіть для того, щоб перевірити стан пожежної безпеки. За його словами, навіть якщо подібний заклад зареєстровано як пансіонат чи реабілітаційний центр, то за порушення протипожежних стандартів максимум, що очікує власників, це 1700 гривень штрафу. При цьому за умови, що цей штраф не скасують адвокати подібного закладу у судах. Автухов також наголосив, що місцева влада знає про існування таких установ, проте «не бачить» їх.
Своєю чергою колишній представник уповноваженого ВР у східних областях Сергій Красноперов зауважив, що діяльність геріатричних пансіонатів не ліцензується державою, а в кращому випадку вони оформляються як установи з надання послуг з проживання і харчування осіб. Хоча, за його словами, часто в них немає жодного медичного нагляду за мешканцями, на 20-30 клієнтів може бути одна людина з обслуговуючого персоналу, яка є і доглядальником, і охоронцем, і «лікарем».
Директор всеукраїнського об’єднання людей з наркозалежністю «Волна» Олег Димарецький зазначив, що приміщення, де утримують осіб з наркозалежністю, дуже часто оформлені як приватні будинки. Тому, додав він, про жодні стандарти з надання допомоги наркозалежним і навіть про елементарні правила безпеки там не йдеться. Крім того, там порушуються фундаментальні права пацієнтів.
«Ми провели декілька досліджень, які вказують на примусове утримання людей, часто таких людей тримають там за заявою і за сприяння родичів, щоб вирішити питання спадку. 29% запитаних нами мешканців таких закладів розповіли нам, що знаходяться там не з власної волі», – сказав він.
Своєю чергою директор громадської організації «Експертний центр з прав людини», колишній начальник управління Генпрокуратури з нагляду за місцями несвободи В’ячеслав Цвірець заявив, що в Україні на сьогодні діє дикий стихійний неконтрольований ринок соціальних послуг, і саме сталася така трагедія, як у Харкові.
За його словами, оскільки установи на кшталт геріатричних пансіонатів, реабілітаційних центрів не потребують ліцензування своєї діяльності (хоча по суті вони є місцями несвободи), часто буває, що людей поміщають туди проти їхньої волі за заявою родичів, які переслідують свої меркантильні інтереси. При цьому про якесь лікування чи реабілітацію в подібних центрах не йдеться, адже головна їх мета – примусово утримувати людей за гроші, які їм сплачують зацікавлені особи, додав Цвірець.
За його словами, невідомо скільки в Україні нараховується таких установ, немає стандартів стосовно вартості подібних послуг, стандартів оформлення таких закладів як господарюючих суб’єктів: це може бути громадська організація, релігійна громада, ФОП, ТОВ, благодійна організація. І при цьому контролювати їх держава не у змозі, оскільки вони не оформлені як надавачі соціальних послуг, наголосив Цвірець.
А відтак, зауважив він, коли представникам влади вдається здійснити перевірку подібних установ, то виявляються кричущі порушення. Зокрема, немає заяв осіб чи їхніх опікунів про утримання їх у подібних закладах, немає договорів про перелік послуг, які надаються утримуваним особам, немає індивідуальних планів лікування чи реабілітації.
Цвірець переконаний, що геріатричні пансіонати й будь-які заклади соціального спрямування, у яких є елемент примусового утримання осіб, потребують обов’язкового ліцензування своєї діяльності, потрібно впроваджувати стандарт для функціонування подібних центрів стосовно утримання літніх людей, осіб з алкозалежністю.
Експерт проекту МН4U Артем Осепян також зазначив, що проблема більшості приватних місць несвободи, яка стосується не лише геріатричних закладів, також в тому, що дуже часто там не надають послуг з лікування чи реабілітації, там нема методик лікування залежностей, підтримки людей з невиліковними хворобами.
Він також зазначає, що всі приватні місця несвободи повинні вести свою діяльність лише на підставі отриманих ліцензій.
В цілому учасники прес-конференції зазначили, що держава має докласти зусиль для того, щоб навести лад у цьому сегменті господарської діяльності.
