Київ. 11 червня. УНІАН. Верховна Рада України в 2012 році ухвалила ряд законів, які обмежують права і свободи людини.
Про це заявила сьогодні на прес-конференції в УНІАН голова правління Центру громадянських свобод (ЦГС) Олександра Матвійчук.
За її словами, ці закони ще на етапі проходження були «гостро розкритиковані громадськістю». Вона підкреслила, що парламент минулого скликання «не зупинився ні перед негативними висновками міжнародних структур, ні перед голодуванням та акціями протесту, ні перед прорахованими наперед мільйонними втратами бюджету».
Матвійчук повідомила, що ЦГС провів дослідження «Законотворчість VS Права людини», в ході якого було опитано провідних українських правозахисників, які визначили закони, які обмежують права і свободи людини.
Представник руху «Простір свободи» Тарас Шамайда назвав Закон «Про всеукраїнський референдум», котрий прийнятий ще попереднім парламентом після виборів до ВР 2012 року.
«Даний закон є інструментом встановлення диктатури, і в якому закладені від початку до кінця механізми брутальних фальсифікацій в самому тексті», - зазначив він. Шамайда нагадав, що при ухваленні даного закону жодна поправка не була розглянута. Він підкреслив, що в цьому законі «йдеться про ті референдуми, які проводили свого часу Гітлер, Муссоліні, Піночет, Лукашенко». За словами правозахисника, даний закон в багатьох своїх положеннях суперечить Конституції України.
Голова ради Незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко підкреслила, що Закон України «Про засади мовної політики» не приніс суттєвого захисту прав національних меншин та етнічних груп, за винятком російської. За її словами, цей закон ухвалювався, незважаючи на протести і «мовні майдани». Тищенко підкреслила, що цим законом звужено поле застосування державної мови.
Представник Уповноваженого з питань дотримання прав у галузі інформаційного права Олександр Павліченко зазначив, що Закон «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» несе «серйозну загрозу» порушення права на приватність. Він наголосив, що даний закон передбачає надмірне збирання інформації про особу в той час, коли мета збирання такої інформації не визначена.
Павліченко підкреслив що в законі містяться положення, які суперечать міжнародному та національному законодавству, зокрема, закону про захист персональних даних та Європейській конвенції з прав людини.
Матвійчук наголосила, що правозахисники наполягають на необхідності скасування даних законів. Вона також повідомила, що, крім цієї трійки найбільш небезпечних законів 2012 року, є ще сім небезпечних законів.
Заступник голови Національного екологічного центру України Олексій Василюк повідомив, що до таких законів належить Закон України “Про розміщення, проектування та будівництво енергоблоків №3 і 4 Хмельницької атомної електричної станції”.
Він зазначив, що йдеться про рішення, яке ухвалено “всупереч рішенням громадських слухань”, а також всупереч запереченням низки країн, зокрема, Австрії, Білорусі, Польщі, Румунії, у зв’язку із можливим шкідливим впливом на їх територію застарілими проектами будівництва 70-х років.
Василюк також повідомив, що до небезпечних законів належить Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель”, оскільки в ньому не передбачені механізми відкритості та прозорості держзакупівель.
Він наголосив, що через цей закон може бути значна втрата коштів держбюджету.
“Прораховано, що загальна сума щорічних втрат може становити щонайменше 30 млрд грн”, - підкреслив він.
За його словами, також серед небезпечних є і Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури відведення земельних ділянок та зміни їх цільового призначення”.
Він заявив, що даний закон “призведе до суттєвого зменшення площ природних територій, особливо цінних земель, в тому числі земель природного призначення, шляхом спрощення процедури їх вилучення”.
Василюк назвав ще один небезпечний закон - “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, в тому числі на місцевому рівні)”.
Він додав, що норми даного закону несуть загрозу “і можуть призвести до руйнувань у масштабах всієї країни системи реалізації екологічної політики, оскільки ліквідуються територіальні органи Мінприроди України”.
“Це призведе до численних порушення права на безпечне для життя і здоров’я довкілля, доступу до екологічної інформації, участі у прийнятті рішень з питань довкілля”, - підкреслив він.