Криза не знімає з бізнесу відповідальності перед суспільством

Такого висновку дійшли учасники ініційованого Комунікаційною групою ESG круглого столу «Соціальна відповідальність в умовах кризи: реалії та перспективи».
Україна важко пережила кризовий рік. Глибину падіння ілюструють дані Держкомстату: за три квартали цього року промислове виробництво скоротилося на 28,4%; обсяги капітальних інвестицій ― на 43,7%; на 52,4% зменшилися темпи будівництва; Україна втратила 45,1% експорту та 51,3% імпорту; майже на чверть уповільнився гуртовий товарообіг; на 16,2% знизився споживчий попит на роздрібному ринку; 54,7% підприємств показали збитки.
Наслідком економічний спаду стало неминуче зниження якості життя українських громадян. Населення втратило більше ніж десяту частину реальних доходів, причому заборгованість із зарплатні зросла на 41,3% і сягнула на 1 жовтня 1,7 млрд грн. Понад два мільйони українців працездатного віку залишаються безробітними. Інвестиції в соціальну сферу скоротили на дві третини. За 10 місяців 2009 року рівень злочинності зріс на 8,9%, а чисельність населення зменшилася на 132 400 осіб.
Навіть сухі статистичні дані вражають, водночас за кожною цифрою стоять долі конкретних людей, які мимоволі виявилися заручниками драматичних змін в житті соціуму.
В умовах економічного спаду, коли ослаблюються соціальні функції держави, бізнес зберігає потенціал для розвитку соціальних ініціатив. Причому, за умов раціонального менеджменту, інвестиції в корпоративну соціальну відповідальність (КСВ) є економічно виправданими, тобто допомагають у кінцевому підсумку збільшити прибутки компаній.
Справді, як свідчать дослідження Центру корпоративного громадянства Бостонського коледжу, після запровадження КСВ компанії підвищують фінансові показники завдяки зміцненню репутації компанії (77%); залученню перспективних працівників (55%); відповіді на запити суспільства (35%); підвищенню операційної ефективності та зменшенню витрат (34%); посиленню конкурентоспроможності (33%); відкриттю нових можливостей для розвитку та поліпшенню управління ризиками (23%); покращенню доступу до капіталу (4%).
Просуваючи ідеї соціальної відповідальності, варто враховувати роль держави в цілому й урядових структур зокрема, вважає Марина Саприкіна, директор центру «Розвиток КСВ». Експерт виокремлює три основні напрями, де втручання держави може бути максимально ефективне. По-перше, це інформаційна робота: організація круглих столів, майстер-класів, семінарів, а також проведення престижних конкурсів і рейтингів із відзначенням переможців у просуванні КСВ. По-друге, ідеться про розробку так званих «м’яких» законів, які не є обов’язковими для виконання, проте суттєво обмежують можливості «безвідповідальних» компаній. І нарешті, більше соціальної активності мають проявити органи державної влади у своїй безпосередній щоденній діяльності.
Як ніколи на часі – перегляд законодавчого підґрунтя для КСВ, вважає Олександр Вінніков, голова правління Мережі розвитку європейського права. Компаніям пора навчитися ефективно користуватися тими преференціями, які передбачені для благодійників чинними нормативами. Водночас державі варто подбати про нові форми заохочення соціальних ініціатив бізнесу, резюмує експерт, наводячи приклади з європейської практики. О. Вінніков радить власникам бізнесу приставати до міжнародних стандартів КСВ або ж розробляти власні нормативи – саме вони в перспективі стануть ключем до формування лояльності клієнтів до компанії.
На думку радника Конфедерації роботодавців України Родіона Колишка, соціальна відповідальність бізнесу може розвиватися тільки тоді, коли до процесу повною мірою долучаються ще два партнери – держава і громада. Чиновники й посадовці мають сконцентруватися на створенні сприятливого середовища для розвитку підприємництва, всіляко сприяти становленню міцних, конкурентоздатних бізнес-структур. Громада, у свою чергу, повинна усвідомлювати визначальну роль бізнесу в усіх сферах життя й гідно оцінювати внесок підприємців у розвиток соціуму й держави. Експерт також наголошує: очікувати соціальної активності доречно лише від компаній, які міцно стоять на ногах – тобто є прибутковими й конкурентоспроможними. Вимагати ж соціальних інвестицій чи інших благодійних проявів від підприємств, які перебувають на межі виживання, - щонайменше, некоректно. Окрім того, Р. Колишко зауважує нагальність активнішої участі України в розробці міжнародного стандарту КСВ ІСО 26000 ― цей документ обіцяє стати важливим доповненням світової концепції постійного розвитку.
Посилаючись на кризу, чимало підприємців відмовилися від соціальних програм. Багато хто обрав для доброчинних ініціатив зовнішній вектор, «забувши» захистити власний колектив, твердить генеральний секретар Національної конфедерації профспілок Петро Петриченко. Наймані працівники добре усвідомлюють вимушеність непопулярних заходів ― на кшталт зниження зарплатні та скорочення робочого дня ― й, зі свого боку, готові до тимчасових труднощів та певних поступок. Натомість колективи чекають від роботодавців відкритого й рівноправного діалогу, у ході якого сторони мають дійти згоди щодо максимальних розмірів і тривалості таких обмежень, наполягає профспілковий лідер.
Соціально відповідальний бізнес частково перебирає на себе функції держави, тому заслуговує на адекватну оцінку й відповідне ставлення з боку владних структур, зауважує Василь Надрага, голова правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Продемонструвати лояльність до ініціаторів КСВ держава може передусім на законодавчому рівні, передбачивши для них систему податкових пільг та заліків.
Чи не найяскравішою подією круглого столу став розгляд і обговорення прикладних матеріалів – бізнес-кейсів, представлених керівниками відомих комерційних компаній. Із практичними прикладами впровадження соціальних стратегій у період економічної кризи виступили Олег Шандар (ЗАТ «Нова лінія»), Вікторія Гриб та Кирило Єрмишин (ДТЕК), Вікторія Рубан (МТС), Михайло Завилов («Метро Кеш енд Керрі Україна»), Аліна Сігда («Воля») та інші.