Відсутність системності - це головна невирішена проблема у питанні підтримки реабілітації ветеранів, колишніх полонених, членів сімей полеглих героїв, переконаний громадський діяч, підприємець Георгій Джурко.
Вирішення її лежить у площині співпраці держави, приватної ініціативи та громадянського суспільства.
Про це під час проведення круглого столу на тему "Майбутнє українського суспільства під час війни та після перемоги", який відбувся в рамках спільної ініціативи громадських діячів, представників держсегменту, ветеранів та військових за підтримки УНІАН, заявив модератор заходу, громадський діяч, підприємець, лідер системних рішень, який адаптував готельно-ресторанну сферу бізнесу під потреби ветеранів та їх родин, Георгій Джурко.
"Необхідні інструменти, кваліфіковані спеціалісти, системний підхід, що буде працювати на різних рівнях. Я вважаю, що питання реабілітації, реінтеграції є настільки глобальними до вирішення його лежить у поєднанні ресурсності державного сегменту та ентузіазму та можливості таргетованої допомоги у приватному сегменті. Головне – не залишити людину на одинці із проблемою. Бо часто так стається, що герої не кричать про допомогу, але вони її потребують", - наголосив Джурко.
У своєму виступі оборонець Маріуполя, колишній військовополонений діючий військовослужбовець 12-ї бригади "Азов" 1-го корпусу НГУ "Азов", громадський діяч, кінолог, ветеринар, що наразі проходить реабілітацію в Unbroken у Львові Назарі, позивний "Вівтар" поділився власним досвідом відновлення після полону, у якому він пробув 3.5 років. Він наголосив, що людину після полону важливо не лишати на самоті.
"В питанні реінтеграції дуже важливим став психологічний момент, коли я повернувся з полону. Підключилися професійні психологи, які працювати з моїм майбутнім і теперішнім, з моїм оточенням, з моїм світоглядом і розумінням життя. Важливим став момент, коли я побачив, що навколо мене небайдужі. Коли я бачу біля себе таких людей, які морально підтримують, юридично, де дуже сильно допомагає: хоч зламали моє тіло, та не зламали мій дух", - наголосив оборонець Маріуполя.
В круглому столі в режимі онлайн також взяв участь в минулому військовий парамедик, бортовий стрілок, командир взводу та роти, який наразі через поранення далі служить як військовий, клінічний і кризовий психолог Святослав позивний "Лівсі". Він наголосив на важливості своєчасності психологічної допомого ветеранам і колишнім полоненим.
"Багато моїх побратимів почали себе руйнувати саме після повернення. І частина з них вже немає в живих, тому що їм не допомогли вчасно. І в такі моменти приходить усвідомлення: або ти починаєш щось з цим робити, або це буде повторюватися кожного дня знову і знову. Тому я займаюся цією допомогою. Через нашу програму пройшли тисячі військових, і доля мене найцінніше, коли побратим каже – "я відчуваю себе живим", - сказав Святослав позивний "Лівсі".
Він також зауважив, що відсутня системність у психологічній допомозі бійцям: "Через це багато військових залишається сам на сам, і я впевнений, що ми прийдемо до цієї системи. Але на сьогодні цю роботу держава не тягне. Тому цю роботу робимо ми з вами – військові психологи, волонтери".
Менеджерка з управління "Вільна" БФ Рокада UNFPA ООН, коуч ICF, волонтерка Червоного Хреста та провідний спеціаліст з психоемоційного відновлення ВГО "Суспільна справа" Валерія Радченко зауважила на важливості порозуміння і діалогу військових і цивільних.
"Я хочу донести усім військовим, що цивільним не байдуже. Ми не завжди можемо це проговорити, проявити. Але нам не байдуже. Нам болить, нам болить сильно. Хоча збоку це і не видно. Важливо також побудувати місток розуміння поваги і підтримки між військовими і цивільними. Це надважливе завдання. І третє – звернення до людей: долучайтеся до допомоги військовим, як можете. Можете в'язати шкарпетки – в’яжіть, можете донатити - донатьте. Ми повинні бути для військових такою ж опорою, як в вони для нас", - акцентувала Радченко.
В свою чергу, провідний спеціаліст з фізичної реабілітації ВГО "Суспільна справа" Валентина Ватага, каже про важливість співчуття як елементу психотерапії до тих, хто потребує психологічного відновлення. Вона розповіла про свою методику психологічної реабілітації військових.
"Я працюю методом тілесної терапії, вважаю, що вона цінна тим, що це – без слів, адже не кожен може висловити свою проблему, сформулювати її. Я працюю і техніці танатотерапії – робота зі страхом смерті. Тобто, навіть без слів ми можемо створити диво, коли є співчуття. Коли є бажання не лише відчути біль, що є в людині, а й ресурс, який ми можемо розкрити в людині, коли вона відчує, що вона потрібна, що її люблять", зазначила Ватага.
У круглому столі брали участь: Георгій Джурко, модератор заходу, громадський діяч, підприємець, лідер системних рішень, який адаптував готельно-ресторанну сферу бізнесу під потреби ветеранів та їх родин; Назарі, позивний "Вівтар", захисник України, оборонець Маріуполя (потрапив у полон після оточення Азовсталі, витримав 3,5 роки полону, звільнений 2 жовтня 2025 р.), діючий військовослужбовець 12-ї бригади "Азов" 1-го корпусу НГУ "Азов", громадський діяч, кінолог, ветеринар, проходить реабілітацію в Unbroken, м. Львів; Саїд Ісаєв, спікер батальйону імені Шейха Мансура; Абу Юнус, доброволець, представник батальйону імені Шейха Мансура; "Херсон", ветеран російсько-української війни, провідний інструктор та експерт з психологічної підготовки і адаптації військовослужбовців, Військова школа "Боривітер"; Наталія Мигляс, військовослужбовиця 66-та ОМБр; Максим Килівник, начальник відділу психологічного супроводу та відновлення управління психологічної підтримки персоналу Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту; Валерія Радченко, менеджерка з управління "Вільна" БФ Рокада UNFPA ООН, коуч ICF, волонтерка Червоного Хреста та провідний спеціаліст з психоемоційного відновлення ВГО "Суспільна справа"; Валентина Ватага, провідний спеціаліст з фізичної реабілітації ВГО "Суспільна справа"; Юлія Мовчан, дружина полеглого Героя, Ветеранський фонд "Після Служби"; Галина Кобзар, голова групи родин "Пантеон Полеглої Величі", Міське (Берковецьке) кладовище, Сектор Почесних Поховань 102, дружина Полеглого Воїна; Марина Гукасян, керівниця департаменту психологічної підготовки та підтримки у військовій школі "Боривітер", супервізорка програми реабілітації ветеранів "Компас Героя"; Ася Струтинська, психолог, член спілки психотерапевтів України, провідний спеціаліст з психоемоційного відновлення ВГО "Суспільна справа", дружина військового і мама військового; Святослав, позивний "Лівсі" (доєднався онлайн), в минулому військовий парамедик, бортовий стрілок, командир взводу та роти, у звʼязку з пораненнями далі служить як військовий, клінічний і кризовий психолог, власник мобільного реб.центру та керівник ГО з міжнародною співпрацею - команда психіатрів, інноваційна, сучасна психореабілітація, ШІ-реабілітація за допомогою роботів та програм, створення нових протоколів, методик та програм реабілітації.
