Київ. 11 жовтня. УНІАН. Національна політика і національне питання були одними з найсильніших каталізаторів розпаду СРСР.
Про це заявив директор Російського державного архіву соціально-політичної історії Андрій Сорокін у ході прес-конференції в УНІАН на тему: «Історія сталінізму. Радянські нації і національна політика в 1920 – 1950-ті роки».
Експерт зазначив прагнення зарубіжних істориків вивчити ранній період радянської історії, оскільки «вони бачать у ньому величезну кількість позитивних якостей». Як приклад історик навів книгу відомого американського дослідника Тері Мартіна «Імперія позитивної діяльності». Сорокін пояснює термін «позитивна діяльність» калькою з американського терміна, який означає цілеспрямовану підтримку з боку держави раніше пригноблюваних національних меншин.
За словами Сорокіна, у згаданій книжці «Мартін бачить, що в 20-ті роки радянська влада здійснює надзвичайно ефективно національну політику з погляду створення і підтримки національних культур, а також - підтримку національних автономій, які створюються десятками на території Радянського Союзу. В результаті цієї національної політики з’являються нації, насамперед у Середній Азії, які раніше не існували».
Однак російський історик погодився з тим, що мінусів в історичній реальності радянського періоду було більше, «тому що держава Радянський Союз не існує, і розпад її не був випадковим, і звичайно національна політика і національне питання були одними з найсильніших каталізаторів розпаду цієї держави».
