Київ. 4 вересня. УНІАН. Якщо реформа МВС не буде проведена до 2015 року, то її проведення не варто чекати взагалі.
Таку думку сьогодні на прес-конференції в УНІАН висловили представники низки громадських організацій.
"Варіанти законопроектів про реформу МВС, запропоновані як Партією регіонів, так і опозицією, не містять адекватного аналізу ситуації й зводяться або до приватних питань, або до чергової "бюрократичної революції", здійснюваної в інтересах бюрократії. Якщо реформу буде відкладено до проведення президентських виборів у 2015 році і поставлено в пряму залежність від їх результату, значить, ніякої реформи не буде взагалі", - сказав голова незалежної профспілки "Захист праці" Олег Верник, додавши при цьому: "Якщо влада не вирішить проблем міліції сама, то народ, чинячи опір, сам почне її міняти".
Протягом теми публіцист Сергій Ільченко зазначив, що, на його думку, ніякі реформи міліції не дадуть результату до тих пір, поки не зміниться ставлення влади до народу, оскільки "міліція - це зліпок влади, а не народу, як багато хто стверджує". За його словами, оптимальним варіантом реформування міліції стало б її кількісне скорочення з якісним наповненням при збереженні того обсягу матеріальних вкладень із підвищенням рівня соціального захисту.
У свою чергу правозахисник Володимир Чемерис звернув увагу на те, що на сьогоднішній день практично зійшов нанівець громадський контроль над міліцією, а Громадська рада при МВС, що неодноразово створювалася й розпускалася, так і не стала повноцінним органом громадянського контролю, й сьогодні представляє лише номінативну функцію, будучи наповненою по всій своїй вертикалі згодними з усім запропонованим представниками.
У ситуації, що склалася, й, враховуючи Вільнюський саміт, що наближається, громадські діячі пропонують апелювати до європейських правозахисників і правозахисних організацій, до окремих депутатів ПАРЄ з проханням сприяння і впливу на реальне реформування української міліції. Інакше, вважають вони, Україні загрожує міліцейське свавілля, що вирвалося з-під будь-якого контролю держави і громадянського суспільства.
