Київ. 6 березня. УНІАН. Близько мільйона осіб в Україні утримується в «місцях несвободи», а загалом в державі близько 5,5 тис. таких закладів.

Про це на прес-конференції в УНІАН повідомили кандидат соціологічних наук, директор Харківського інститут соціальних досліджень (ХІСД) Денис КОБЗІН та кандидат соціологічних наук, провідний експерт ХІСД Андрій ЧЕРНОУСОВ, посилаючись на результатами проведеного дослідження «місць несвободи» в Україні. Дослідження проводив ХІСД минулого року за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” та партнерських організацій.

 

Як зазначили експерти, «місцями несвобод» є не тільки установи пенітенціарної системи та міліції, а також заклади Міністерству охорони здоров’я, Міністерству освіти і науки, молоді та спорту, Міністерства соціальної політики та ін. Таким чином «місцем несвободи» визнається не тільки тюрма або ізолятор, а й психоневрологічний інтернат, психіатрична лікарня, будинок дитини, школа-інтернат, пункт тримання мігрантів і навіть військова частина.

Як повідомив А.ЧЕРНОУСОВ, на сьогодні в Україні налічується близько 5,5 тис. «місць несвободи», в яких можуть утримуватись близько мільйона осіб.

“Ми нарахували можливу кількість таких закладів утримання, бо точну цифру ми не можемо сказати. Ані відомства, ані міністерства, під порядкуванням яких знаходяться ці місця, не здатні дати точні цифри на кожну секунду, на кожну годину часу”, - наголосив він.

За словами експертів, на утримання таких закладів держава витрачає значні кошти, які деякі керівники установ використовують неефективно. Крім того, поряд з тим, що в частині «місць несвободи» є нормальні умови утримання громадян, в деяких інших люди не мають доступу до медичної та юридичної допомоги, інформації, належних програм реабілітації, адаптації та соціалізації.

“Як показують наші дослідження та окремі результати журналістських досліджень, умови в таких «місцях несвободи» як, наприклад, психоневрологічні інтернати, військові частини, дитячі будинки, - умови поводження з людьми там іноді можуть бути набагато гіршими, ніж в ізоляторі тимчасового утримання в міліції чи в тюрмі. І скажімо так, що громадська увага до цих місць, громадський контроль за цими місцями на набагато нижчий, бо вважається, що за ними контролюючу роль виконує сама держава. Але частіше, як показує дослідження, це зводиться до формальних відвідувань прокуратурою чи інших служб, в яких всі давно один одного знають, і часто те, як поводяться з людьми в цих місцях, залишається повністю на розсуд керівника закладу”, - зазначив Д.КОБЗІН.

Зважаючи на результати дослідження, експерти пропонують скоротити кількість «установ несвободи» і організувати їхню роботу з налагодженою системою контролю з боку суспільства та держави.

«Завдання наше в тому, щоб привернути увагу і суспільства, і державних органів до того, що повинна бути створена чітка система контролю за такими місцями, яка буде включати не тільки держконтроль, коли держава контролює саму себе, а й громадський контроль, що надасть цьому контролю високу ступінь об’єктивності. І суспільство зможе знати достовірно, що відбувається в таких місцях, які проблеми там існують, а зі свого боку держава зможе при цьому використовувати громадський ресурс, бо в більшості «місць несвободи», які потрапили в наше поле зору, така взаємодія вже існує. Найчастіше, це допомога дитячим закладам, яким громадськість допомагає речами, одягом, продуктами харчування, надає фінансову допомогу тощо», - наголосив Д.КОБЗІН.

Також експерти звернули увагу, що на сьогодні держава виділяє мало коштів на програми реінтеграції людей, які перебували в «місцях несвободи». “Формально, якщо людиною не займатися, то він взагалі може ніколи не залишити системи цих закладів. І дійсно таких людей багато в масштабах країни”, - сказав Д.КОБЗІН.

Згідно з даними дослідження, з вказаного 1 млн. людей, які щороку перебувають у «місцях несвобод», 80 тис. – діти, а 151 тис. - 152 тис. осіб утримуються у закладах пенітенціарної служби.

Читайте останні новини України та світу на каналі УНІАН в Telegram