Київ. 18 липня. УНІАН. Експерти вважають, що існуючий в Україні інститут реєстрації місця проживання заважає громадянам реалізувати свої права.
На цьому наголосила голова правління громадської організації «Територія успіху» Інга ДУДНІК, презентуючи на прес-конференції в УНІАН результати відповідного дослідження, проведеного ГО.
І.ДУДНІК зауважила, що Україна, декларуючи свободу пересування та вибору місця проживання, встановила обов’язкову реєстрацію місця проживання та перебування й адміністративну відповідальність за порушення паспортного режиму. Фактично, внутрішні паспорти використовуються для контролю за пересуванням осіб всередині країни та їх місця проживання. Законодавчо процеси отримання паспорту та реєстрація місця проживання не прив’язані один до одного, але на практиці людина не може отримати паспорт, не маючи місця реєстрації. Така ситуація, створюючи безліч незручностей для людей, слугує джерелом наповнення державного бюджету України. За оцінками експертів, тільки 2010 року держбюджет поповнився на 15,5 млн. грн. за рахунок осіб, що не мають місця реєстрації.
І.ДУДНІК зауважила, що експерти нарахували більш як 30 важливих юридичних дій, для яких обов’язковою є наявність паспорту, а відтак і реєстрації. Серед них: укладання шлюбу, реєстрація народження дитини, оформлення будь-яких документів у нотаріуса, отримання ідентифікаційного коду в податковій службі, оформлення пенсій та субсидій тощо.
«Без реєстрації особа не може отримати паспорт, а без паспорта - реалізувати свої права», - підкреслила правозахисник.
При цьому вона зауважила, що саме відсутність реєстрації в багатьох випадках стає на заваді отримання паспорту. За словами І.ДУДНІК, від цього часто страждають випускники будинків-інтернатів, безпритульні, а також ті, хто звільняються з місць позбавлення волі.
За даними дослідження, практично 40% осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, не мають паспортів. Зокрема, паспорти губляться під час переведення людей із СІЗО до колоній, під час передачі справ з одного суду до іншого. При цьому Державна пенітенціарна служба не має коштів для відновлення втрачених документів, тому, після виходу на волю, люди, не маючи паспортів, стикаються з безліччю проблем. Відсутність паспорта автоматично призводить до того, що особа стає «невидимкою» для всіх державних установ і, як наслідок, позбавляється можливості реалізувати свої права.
І.ДУДНІК наголосила, що сьогодні важливо виявляти причини втрати документів та напрацювати алгоритми їх відновлення та розшуку. Вона повідомила, що громадська організація «Територія успіху» змогла розшукати лише 15 паспортів з понад 80-ти, щодо яких до неї звертались громадяни. Переважна більшість знайдених документів «загубилась в судах» під час розгляду справ, додала правозахисник.
Вона наголосила на необхідності змінювати «філософію та суть» процесу реєстрації громадян. За словами І.ДУДНІК, держава планує перейти на біометричні паспорти, але «суть» видачі цього документа планується залишити старою.
