"У біженців може не бути даху над головою,
але у них повинно бути майбутнє"
Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун
«Навіть один біженець без надії – це вже занадто багато», - стверджує УВКБ ООН. 2002-го року Україна приєдналася до Конвенції ООН про статус біженців, якій цього року виповнилося 60 років. Попри напрацьовану протягом шести десятиріч світову практику, а також досвід української системи притулку (яка, у різних формах, функціонує півтора десятки років), біженці та шукачі притулку в Україні й надалі стикаються із системними проблемами.
20 червня 2011 року, о 10:30 у приміщенні УНІАН відбулася прес-конференція Української Ради з питань Біженців (УРБ – див. довідку наприкінці прес-релізу). Технічним організатором заходу є Благодійний фонд “Рокада” (Київ) у співпраці з УРБ за підтримки програми “Схід-Схід: партнерство без кордонів” Міжнародного фонду «Відродження». Наскільки Україна дотримується міжнародних норм при вирішенні питання про надання статусу біженця? Як живеться біженцям в нашому суспільстві? Якими є основні проблеми в системі надання статусу біженця в Україні та можливі шляхи вирішення таких проблем? Цим та супутнім питанням було присвячено прес-конференцію.
У прес-конференції брали участь представники недержавних організацій:
- директор БФ «Рокада» (м. Київ) Наталія Гуржій;
- юрист ГО «Південноукраїнський центр молодих юристів» (м. Одеса) Лейла Жданова;
- експерт Данської Ради з питань біженців Діна Гуд.
Наталія Гуржій розповіла, що за даними Управління Верховного Комісара у справах Біженців Організації Об‘єднаних Націй, кількість визнаних біженців, які проживають в Україні, станом на 1 січня 2011 р. становить 2522 особи. Що стосується кількості шукачів статусу біженця, то їх в Україні - 2844 особи.
Вона наголосила на тому, що державна політика щодо захисту прав біженців до цього часу була вкрай несистемною. Постійне реформування структур, які регулюють питання надання притулку, продовжується вже 7 років і призвело до відсутності чіткого плану дій для виконання Україною міжнародних зобов‘язань, втрати професійних кадрів та неможливості реалізовувати допомогу біженцям в потрібному обсязі.
Українська Рада з питань біженців розуміє труднощі роботи в перехідних умовах та може бути серйозним ресурсом, на який може спиратися в своїй роботі Державна Міграційна Служба.
Лейла Жданова підкреслила, що на сьогоднішній день права біженців продовжують ігноруватися та порушуватися з того моменту, як вони потрапляють на територію України. Основною причиною порушень зі сторони більшості представників державних органів стає те, що службовці не розуміють, хто такі біженці та прирівнюють їх до звичайних іноземців, нелегальних економічних мігрантів чи навіть злочинців.
Особа, яка звернулася з заявою про надання статусу біженця в Україні, може знаходитись в процедурі 3, 5, 7 років, кому як пощастить. І весь цей час вона знаходиться в невизначеному стані, що значно обмежує реалізацію її прав та свобод.
02 червня 2011 року в першому читанні був прийнятий проект нового Закону «Про біженців та осіб, які потребують додаткового та тимчасового захисту».
Не зважаючи на те, що законопроект містить ряд недоліків, які відзначили представники Української Ради з питань біженців та Данської Ради з питань біженців, але в цілому в ньому є ряд прогресивних новацій, зокрема передбачені такі форми захисту, як додатковий захист та тимчасовий захист.
Діна Гуд наголосила – діти, що відправляються батьками з небезпечних для життя та розвитку країн - не нове явище для Європи. А ось Україна зіткнулася з такою категорією відносно нещодавно.
Трохи більше 5 років тому з'явилися перші неповнолітні, які спробували потрапити в більш безпечне місце зовсім одні, без супроводу когось із дорослих.
Підписавши і ратифікувавши міжнародні конвенції, що стосуються захисту права на притулок, а також прав дітей, Україна створює законодавчу базу для роботи з такою категорією дітей. Однак на практиці реалізувати права, прописані в законах, переважна більшість підлітків без супроводу дорослих не вдається.
Ратифікувавши Конвенцію про права дитини, Україна зобов'язана враховувати найкращі інтереси дитини як основний фактор у всіх діях, що стосуються дитини. Це означає, що контроль над міграцією ніколи не повинен превалювати над найкращими інтересами дитини.
На завершення члени УРБ підкреслили, що серед біженців є багато талановитих та освічених людей. Вони могли б стати надбанням та гордістю нашої країни, якби держава дала їм статус та допомогла інтегруватися.
За докладнішою інформацією звертайтеся до:
Наталії Гуржій +380 (44) 501 56 96
Українська рада з питань біженців – неформальне об‘єднання українських громадських організацій та благодійних фондів, які працюють для захисту прав та інтересів біженців та шукачів притулку. Члени Ради: БФ «Рокада» (м. Київ), БФ «Донецький фонд соціального захисту та милосердя» (м. Донецьк), БО «Комітет медичної допомоги в Закарпатті» (м. Ужгород), Міжнародна громадська організація «Міжнародний рух «Міжнародна Амністія в Україні», Міжнародний благодійний фонд охорони здоров‘я та навколишнього середовища «Регіон Карпат» (NEEKA), Фундація з натуралізації прав та прав людини «Сприяння» (м. Сімферополь), ГО «Вінницька правозахисна група», Юридично-консультаційний Центр профспілки «Солідарність» «Права людини не мають кордонів» (м. Львів), Профспілка «Солідарність» (м. Львів), ГО «Південноукраїнський центр молодих юристів» (м. Одеса), БФ «Карітас-Caritas», ГО Центр «Соціальна дія» (м. Київ), ХОБФ «Соціальна служба допомоги» (м. Харків), Громадська організація «Віра, Надія, Любов» (м Одеса).
Метою проекту “Від взаємодії до партнерства: нарощування потенціалу Української Ради з питань Біженців”, що здійснюється Благодійним фондом «Рокада» за підтримки Програми “Схід-Схід: партнерство без кордонів” Міжнародного фонду “Відродження” є поширення серед громадських організацій України успішних практик громадських дій, які сприяють поліпшенню правової та соціальної ситуації біженців та осіб, що шукають притулку в Україні.
Детальніше про програму: http://www.irf.ua/
