Визнавши 31 жовтня наявність економічної кризи, Верховна Рада України виявилася неспроможною адекватно відповісти на потреби суспільства. Між тим криза вже перейшла із економічної категорії в соціальну. Йдеться, зокрема, про загрозу збільшення рівня безробіття до 8%, зростання часткового безробіття як реакцію на зменшення обсягів виробництва, штучне зниження рівня зарплат через те, що вже з 1 грудня 2008 року посадовий оклад буде нижчий від розміру мінімальної заробітної плати, та зниження рівня пенсій через припинення з 1 січня 2009 року дії коефіцієнту страхового стажу 1,35.
Експерти неурядових організацій звертають увагу, що в цих умовах держава зобов’язана захистити українських громадян. За словами керівника політичних программ УНЦПД Світлани Конончук, «йдеться не про окремі групи громадян, а про сотні тисяч українців сьогодні, і мільйони – завтра. В групі «соціального ризику» -- ті, хто втрачає роботу, частково безробітні, пенсіонери, трудові мігранти, що повертаються на Батьківщину. Тому сьогодні як ніколи гостро потрібні системні законодавчі заходи, що дозволять українцям почуватися впевнено і мати стійку соціальну перспективу».
Соціальна політика є головною складовою економічної політики, тому що підтримка виробничого й фінансового секторів неефективна без соціального захисту й забезпечення платоспроможності громадянина. Можливості для створення системи соціального захисту є. Вони полягають у бюджетній економії, відмові від другорядних витрат, спрямуванні бюджетних коштів на забезпечення державних соціальних стандартів та заходах у боротьбі з безробіттям.
Оцінюючи готовність і спроможність політичних сил адекватно вибудувати систему протидії соціальним викликам, Конончук заявила, що «полiтики, якi найгучнiше волали про кризу, сьогоднi цiлковито усунулися вiд завдання забезпечення належного рiвня життя людей i заклопотанi лобiюванням власних бізнесів». У період з 1 по 20 листопада зареєстровано 69 законопроектів. З них єдиним системним і професійно виконаним законопроектом, спрямованим на досягнення стійкого соціального ефекту в умовах кризи, є законопроект, внесений В’ячеславом Кириленком ("Наша Україна") "Про заходи з соціального захисту населення від наслідків світової фінансової кризи". Ним передбачено ефективні заходи: допомогу по частковому безробіттю, спеціальне цільове фінансування громадських робіт із державного бюджету, скорочення другорядних видатків на утримання органів державної влади та збереження на наступний рік пенсійного коефіцієнту 1,35, що дозволить 14 мільйонам пенсіонерів отримувати належну суму пенсії.
Попри те, що діяльність Верховної Ради України 6 скликання була продовжена саме для протидії економічній кризі, парламент демонструє вкрай низьку свою ефективність. Рада не лише не реалізувала законодавчі функції, не ухваливши жодного закону, парламент навіть не забезпечив власну діяльність: він не створив стійку більшість; усунувши голову Верховної Ради, не обрав нового; змінює регламентні процедури й у суперечність з Регламентом вносить з голосу пропозиції щодо формування порядку денного. Замість конкуренції ідей ми отримали конкуренцію людей, замість протидії кризі – штовханину довкола крісел. Ситуація політичного паралічу тягнеться вже місяць і триватиме ще, як мінімум, до середини грудня. Але, як наголосила експерт УНЦПД, якщо вже парламент отримав мандат від народу, то в умовах кризи він просто зобов’язаний перейти від імітації діяльності до реальної практичної роботи із соціального захисту людей в умовах економічної кризи. В іншому разі глибокi соцiальнi розриви стануть основною проблемою нацiональної безпеки.
