Україна традиційно входить в першу десятку провідних світових експортерів озброєння. За підсумками 2007 р. Україна майже на 20% збільшила об`єми експорту продукції і послуг вітчизняного ОПК. В експорті готових виробів стала помітна тенденція постійного збільшення частки високотехнологічної продукції і зменшення частки залишкового озброєння з арсеналів Міністерства оборони (не більше 8 – 10%). Якісне зростання показників експорту свідчить про те, що вітчизняний оборонно-промисловий комплекс став на інноваційний шлях розвитку, його продукція конкурентноздатна і відповідає високим світовим стандартам.
Найуспішнішим був продаж високоточних засобів ураження, засобів протидії високоточній зброї, легкої бронетехніки, засобів радіолокації і ППО, радіоелектронних озброєнь, спеціальної автомобільної техніки, а також комплектуючих бойової авіатехніки, військово-морської техніки. Послугою, що на сьогодні користується найбільшим попитом, стала модернізація бойової авіатехніки і надання спеціальних космічних послуг.
ДК «Укрспецекспорт» має обширний пакет замовлень, який дозволяє розраховувати, що об`єми військово-технічної співпраці за 2008 і 2009 роки виявляться не нижчими за досягнення минулого року.
Україна демонструє нові перспективні можливості, в тому числі із залученням інвестицій ДК «Укрспецекспорту». Йдеться про цілу лінійку високоточних озброєнь, які включають як засоби ураження (тандемні постріли), так і системи захисту (захисні комплекси прикриття об`єктів від високоточної зброї; системи протидії високоточній зброї, що встановлюються на вертольоти; системи активного і динамічного захисту бронетехніки). До цих українських новинок помітно посилився інтерес з боку країн НАТО.
Створений бронетранспортер з новими рішеннями в області бойових модулів – БРТ 3Е-1 з бойовим модулем «Штурм». Окрема спеціалізація України – це тренажери для бронетехніки, бойових літаків, вертольотів, а також радари та системи виявлення різного призначення.
Ринком номер один для України залишається Росія (не менше 22% українського збройового експорту). Окрім суто економічного і військового аспекту наше двостороннє ВТС має соціально-політичну значущість. Водночас взятий Росією курс на заміщення української участі у ряді перспективних військово-промислових проектів змушує шукати альтернативні ринки збуту.
На ринок Південно-Східної Азії припадає не менше 28% об`ємів експорту, на ринок Близького Сходу і Північної Африки – не менше 18%, на весь ринок СНД (без РФ) – близько 14%, на ринок Африки – близько 12%. 6% включають поставки країнам Європи, США і Латинської Америки.
Не слід перебільшувати вплив чинника євроатлантичної інтеграції на розвиток військово-технічної співпраці України з іноземними державами. Адже реформування, реструктуризація і адаптація оборонно-промислового комплексу ведуться в рамках загальних ринкових перетворень.
Без збільшення державного оборонного замовлення і переозброєння власної армії український збройовий експорт приречений на відставання. Для утримання своїх позицій на світовому ринку озброєнь та військової техніки Україні слід пов`язати воєдино інтереси вітчизняного оборонно-промислового комплексу та національних Збройних Сил.
Паралельно необхідно використовувати додаткові фінансові ресурси за рахунок залучення оборотних коштів вітчизняних суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, вітчизняних банків, інвестицій інозамовників, використання офсетних і лізингових схем реалізації контрактів, венчурного капіталу приватних фірм. На сьогоднішній день ці питання вимагають законодавчого врегулювання.
Роботу українських спецекспортерів ускладнюють безпідставні звинувачення в порушеннях міжнародних правил збройової торгівлі. Їх переважна більшість ініціюється штучно - або з метою усунення потенційного конкурента, або виходячи з суто меркантильних міркувань і грубого політичного тиску на Україну. Деструктивні інформаційні кампанії свідчать тільки про одне: українська військова продукція залишається конкурентноздатною.
