Київ. 4 квітня. УНІАН. Українська Академія Він Чун має намір об`єднати шанувальників даного стилю бойового мистецтва для реалізації добродійних проектів.

Про це на прес-конференції в УНІАН повідомив президент Академії Він Чун Георгій НАГОРНИЙ.

Відео дня

За його словами, на сьогодні вже розіслано запрошення всім охочим взяти участь у діяльності Академії й реалізації різного роду добродійних проектів.

Також Г.НАГОРНИЙ зазначив, що сам стиль бойових мистецтв Він Чун може допомогти тим, хто займається бізнесом, оскільки основні принципи стилю полягають у концентрації, спрямованості на результат, формуванні основного напрямку діяльності.

«Він Чун допомагає розвинути в людині стрижень, який допомагатиме в подальшому житті» - сказав Г.НАГОРНИЙ.

Він докладніше зупинився на одному з напрямів Він Чун – Чі сао (в перекладі – липкі руки). Чі сао – навчальна вправа, метою якої є розвиток чутливості бійця, можливості передбачати наступну дію супротивника, відпрацювання вміння займати необхідний кут для атаки й захисту, вміння контролювати центральну лінію. Вільне Чі сао (практикується із зав`язаними очима), вважає Г.НАГОРНИЙ, дозволить швидко приймати ефективні бізнес-рішення при якнайменших витратах ресурсів.

Крім того, за його словами, стиль Він Чун дозволяє вести бій в обмеженому просторі, що також може стати в нагоді представникам бізнесу, особливо в умовах постійно мінливого бізнес-середовища.

Довідка УНІАН. Він Чун (у перекладі – вічна весна) – стиль бойових мистецтв, що з`явився понад 250 років тому в Китаї.

Він Чун використовує безліч бойової техніки, з цієї причини вважається прикладним напрямком Ушу. Бій у Він Чун засновано на принципах, які учень опановує від тренування до тренування. Відходи з лінії атаки доповнюються миттєвими прямолінійними нападами, а техніка захватів «липкі руки» – ударами «на розрив». Існує й ножова техніка, яка тісно пов`язана з технікою рук і прийомами без зброї. Крім того, вивчаються кидки й захвати.

Розділяють три напрямки Він Чун: Китайський – не викладається за межами Китаю, про нього мало що відомо; Гонконзький – йде від майстра Іп Мана, набув поширення завдяки його знаменитому учню Брюсу Лі; і В`єтнамський – йде від майстра Нгуен Те Конга.