Україна передвиборна: електоральні наміри і думки населення” за результатами Інституту соціальної та політичної психології АПН України

11:24, 13 вересня 2007
0 0

Прес-реліз підготовлено за даними всеукраїнського репрезентативого опитування, проведеного Інститутом соціальної та політичної психології АПН України 4–8 вересня 2007 року. Опитано 2000 респондентів в АР Крим, усіх областях України та м. Києві. Опитуванням охоплено 250 населених пунктів, з яких 119 – міські, 131 – сільські.  Опитування проводилося за квотною вибіркою, що репрезентує населення віком від 18 років і старше. Квотування здійснювалося за статтю, віком, рівнем освіти, типами та розмірами населених пунктів. Похибка  вибірки становить  2,2%. Ступінь досяжності респондентів – 62,5%.

Анкета, за якою проводилося дослідження, містила такі тематичні блоки запитань: 1) ставлення громадян до позачергових парламентських виборів та їхні електоральні наміри; 2) громадська думка щодо гіпотетичних президентських виборів; 3) сприйняття виборцями найважливіших подій у житті країни (День незалежності, початок нового навчального року), ініціативи Президента України щодо скликання Національної конституційної асамблеї, оцінка рівня корумпованості різних сфер суспільного життя тощо.

Аналіз одержаних даних засвідчує:

· Порівняно з квітнем цього року, коли був прийнятий перший Указ Президента України про розпуск Верховної Ради 5-го скликання, громадська думка помітно змінилася в бік підтримки позачергових парламентських виборів. Сьогодні цілком підтримують їх проведення 26,2 % респондентів, скоріше підтримують, ніж не підтримують, – 23,1 %, що разом становить 49,3 % (у квітні було 38,8 %). Натомість зовсім не підтримують проведення виборів і скоріше не підтримують, ніж підтримують, 38,4 % опитаних (проти 49,8 % у квітні).

· Як і можна було очікувати, найбільшу підтримку позачергових виборів респонденти висловлюють у Західному регіоні, де переважають прихильники опозиційних партій. Тут проведення виборів тією чи іншою мірою підтримують 70,6 % опитаних. У Центральному регіоні схвально ставляться до виборів 55,3 %, у Південному – 45,5 %, у Східному – 30,9 %. На Сході й нині, за два тижні до виборів, 55,4 % людей заперечує їх доцільність. Схвалює проведення виборів передусім молодь. У віковій групі 18 – 29 років за них висловилися 56,8 % опитаних, тоді як у групі від 56 років і старше – 45,8 %. Частіше за вибори ратують жінки (51 %), ніж чоловіки (47,5 %). Підтримка виборів збільшується зі зростанням рівня освіти опитаних (від 41 % серед респондентів з неповною середньою освітою до 56,2 % серед осіб з повною вищою освітою).

· Попри незгоду значної частки респондентів з потребою позачергових виборів, електоральна активність під час їх переведення обіцяє бути високою. До участі в голосуванні схиляються загалом 82,7 % опитаних, причому 46,4 % вже твердо вирішили голосувати. Звертає на себе увагу зростання електоральної активності жителів Східного регіону (у квітні про намір голосувати тут заявляли загалом 69 % респондентів, у вересні – 80,9 %), що пояснюється, ймовірно, усвідомленням невідворотності виборів і зміною позиції щодо них керівництва владної коаліції. Але найвищою явка на вибори може бути на Заході (85,5 %) і, як не дивно, на Півдні (85 %). У Центральному регіоні відповідний показник нині становить 81,8 %. Про намір взяти участь у голосуванні заявляють 86,4 % опитаних з вікової групи 56 років і старше, 83,1 % представників наймолодшої групи (18–29 років). Дещо нижча активність ймовірна в групі 30–55 років (79,9 %). За освітнім рівнем найвищою обіцяє бути участь у голосуванні людей з повною вищою освітою (87,7 %). Практично не впливає на виборчу активність стать респондентів.

· Розподіл електоральних симпатій на момент опитування показано в таблиці (див. додаток 1). Серед активного електорату (тих громадян, які тією чи іншою мірою схильні брати участь у голосуванні) достатню для подолання 3-відсоткового “бар’єру” кількість голосів набирають: Партія регіонів – 31,6 %; Блок Юлії Тимошенко – 22,8 %; Блок “Наша Україна – Народна самооборона” – 12,9 %; Комуністична партія України – 5,7 %, а також Блок Литвина – 4,6 %. Наближається до прохідного рубежу Соціалістична партія України – 2,6 %. За ВО “Свобода” та Прогресивну соціалістичну партію України віддають голоси по 1,2 % опитаних. Інші партії та блоки, електоральний ужинок яких поки що не перевищує одного відсотка, відтягують на себе загалом лише 3,9 % голосів. Вагаються з вибором серед тих, хто схильний голосувати, 10,7 % респондентів і збираються проголосувати “проти всіх” – 2,6 %.

· Партія регіонів найбільшою підтримкою користується на Сході та Півдні, де число її прихильників сягає відповідно 47,4 % та 42,9 % загальної кількості виборців. У Центральному регіоні число симпатиків цієї партії становить 16 %, у Західному – 9 %. З опитаних представників вікової групи 18–29 років за неї голосуватимуть 25,7 %, 30–55 років – 29,6 %, 56 років і старше – 29,5 %. Стать респондентів на ступінь підтримки ПР не впливає. Симпатії до партії дещо знижуються з підвищенням рівня освіти опитуваних (29,7 % – серед респондентів з неповною середньою освітою і 25,2 % – серед тих, хто має повну вищу освіту).

· Блок Юлії Тимошенко, як і раніше, домінує в Західному та Центральному регіонах, де за нього мають намір проголосувати відповідно 34 % і 27,8 % опитаних. Східний регіон віддасть цьому блокові 6,8 % голосів, Південний – 11,9 %. Частка його прихильників є найбільшою у молодшій віковій групі (18 – 29 років) – 25,2 %. У середній віковій групі (30 – 55 років) вона становить 20,4 %, у старшій (56 років і більше) – 15,6 %. Блоку Юлії Тимошенко більше симпатизує жінок (22,8 %), ніж чоловіків (16,3 %). Підтримка блоку підвищується зі зростанням рівня освіти респондентів (від 13,7 % – серед людей з неповною середньою освітою до 22,8 % – серед опитаних з повною вищою освітою).

· Блоку “Наша Україна – Народна самооборона” найбільше симпатизують у Західному регіоні (22,7 %), де його за рівнем електоральних симпатій переважає лише БЮТ, і в Центральному (14,5 %), в якому він посідає третє місце (після БЮТ та ПР). На Півдні заявили про намір проголосувати за “НУ – НС” 6,8 % респондентів, на Сході – 3,4 %. Прихильність до блоку виявляє дещо більше молоді, ніж представників інших вікових груп. Спостерігається також збільшення частки його симпатиків з підвищенням рівня освіти опитаних. Стать респондентів на підтримку блоку не впливає.

· Комуністична партія України має найсильніші позиції у Східному (7,7 %) та Південному (7,1 %) регіонах. На підтримку 3,5 % виборців вона може сподіватися в Центральному регіоні, на Заході їй віддають голоси лише 1,8 % опитаних. Підтримують комуністів передусім представники старшої вікової групи (56 років і більше), у якій їм віддають електоральні симпатії 11,8 % респондентів. У  групі 18 – 29 років ця партія набирає лише 0,5 % голосів. Серед тих, хто має намір голосувати за список КПУ, 6,8 % становлять чоловіки і 3,7 % – жінки. Найбільше її симпатиків серед людей з неповною (10,2 %) та повною (5 %) середньою освітою.

· Блок Литвина найкращий результат має в Центральному регіоні (6,2%). Долає він 3-відсотковий рубіж і в Західному (3,6%) та Південному (3,4%) регіонах, проте поки що не досягає прохідної відмітки на Сході (2,9%). Головна опора блоку – люди вікової групи від 30 до 55 років (4,9%), дещо нижчі його показники в молодшій і старшій вікових групах, але і в них він перетинає прохідну межу. Майже однаковими є частки симпатиків Блоку Литвина серед чоловіків і жінок та серед представників усіх освітніх категорій.

· Соціалістичну партію України підтримують: у Східному регіоні – 3,1% респондентів, у Центральному – 2,9%, на Заході – 1,5%, на Півдні – 1,7%. Підтримка цієї партії зростає з підвищенням віку респондентів і в старшій віковій групі сягає 3,5 %. Мало впливають на прихильність до СПУ як стать опитаних, так і їх освітній рівень.

· Виразних тенденцій динаміки загальної кількості виборців, які підтримують лідерів передвиборних перегонів (ПР, БЮТ, НУ – НС, КПУ), протягом квітня – серпня 2007 року не спостережено (див. додаток  2). Зростає не їх кількість, а рівень електоральної активності: якщо в квітні – червні намір брати участь у голосуванні висловлювало значно більше прихильників опозиційних сил, ніж владної коаліції, то тепер показники очікуваної явки на вибори помітно вирівнялися. Як наслідок, рейтинги опозиційних сил серед активного електорату дещо знизилися і, якщо б вибори проходили на момент опитування, їм би дісталося загалом 35,7 % голосів (проти 40,9 % в червні), тоді як регіонально-комуністичний тандем здобув би 37,3 % голосів (проти 36,9 % в червні). Отже, коли таке співвідношення сил лідерів передвиборних змагань зберігатиметься й надалі, незначну перевагу в новообраній Верховній Раді ймовірно матимуть Партія регіонів і КПУ. Тоді Блок Литвина, якщо він подолає-таки 3-відсотковий рубіж, може заволодіти так званою золотою акцією.

· У той же час провідні політичні сили ще зберігають значні електоральні резерви. За рахунок “непослідовних прихильників” (осіб, які “за певних обставин” не виключають для себе можливості проголосувати за ту чи іншу партію або блок) Партія регіонів теоретично може збільшити свій активний електорат до 38,3 %; Блок Юлії Тимошенко  – до 32,6 %; Блок “Наша Україна – Народна самооборона” – до 27,5 %; Блок Литвина – до 21,4 %; Комуністична партія України – до 16,2 %; Соціалістична партія України – до 15,7 %. Крім того, є чимало виборців, які поки що остаточно не визначилися в своєму ставленні до цих політичних сил. У ставленні до Блоку Литвина не визначились 26,6 % опитаних; до СПУ – 20,1 %; до НУ – НС – 19,9 %; до БЮТ – 17,2 %; до КПУ – 16,8 %; до Партії регіонів – 14,7 %.

· Політичний вибір громадян, як засвідчують результати дослідження, є здебільшого полімотивованим (кожен виборець називає, як правило, кілька мотивів голосування за ту чи іншу політичну силу). Разом з тим не виявлено мотивів, якими б керувалася в своєму виборі абсолютна більшість електорату. Найчастіше опитані обґрунтовують свій вибір тим, що обрану ними партію (виборчий блок) очолює політик, якому вони довіряють (30 %), а також тим, що ця партія (блок) “виражає й захищає інтереси таких людей, як я” (28,8 %), і тим, що партія (блок) серед усіх інших є “найменшим злом” (28,3 %). Дещо рідше опитані називають з-поміж мотивів вибору партійну ідеологію (27,3 %), сподівання на те, що вподобана ними партія чи блок “наведе порядок” (25,7 %) та позитивну оцінку попередньої діяльності партії чи блоку (25 %). Доволі рідко фігурує такий мотив вибору, як “представники цієї партії (блоку) дбають про інтереси народу та держави більше, ніж про свої власні” (15 %), і зовсім рідко – “хочу, щоб не перемогла якась інша партія (блок)” (8,9 %). При цьому спостерігаються певні відмінності в мотивації вибору між симпатиками різних політичних сил. Так, прихильники владної коаліції найчастіше голосують за ці партії тому, що вважають: вони захистять їхні інтереси, а прихильники опозиції та Блоку Литвина – тому що довіряють лідерам відповідних політичних сил. Цікаво також, що симпатики коаліції мало не вдвічі частіше від симпатиків опозиції роблять свій вибір під впливом соціального оточення, можливо, безпосередніх керівників (“людей, яким довіряють”).

· Серед тих хто, скоріше та однозначно не збирається голосувати, 41 % своє небажання пояснює тим, що “у нашій країні вибори не можуть бути чесними”, і що “мій голос нічого не вирішить” (30,2 %). Значно менше громадян умотивовують відмову голосувати відсутністю інтересу до політики (22 %) і тим, що “в списку немає партій (блоків), за які варто голосувати” (14,1 %). Майже 14 % вважають недоцільною, такою, що позбавлена будь-якого сенсу, саму процедуру виборів.

· Тільки 20,8 % опитаних тією чи іншою мірою впевнені, що позачергові парламентські вибори пройдуть чесно й демократично (причому порівняно з травнем цього року їх кількість майже не змінилася – тоді таку впевненість висловлювали 18 %). Натомість близько 66 % зовсім чи скоріше не впевнені в цьому. Найбільше таких респондентів у Південному (74,3 %) та Східному (69 %) регіонах. А найбільше тих, хто все ж сподівається на чесні вибори, – в Західному регіоні (29,5 %).

· Понад 43 % респондентів хотіли б, аби одночасно з позачерговими виборами до Верховної Ради проходили й дострокові президентські вибори. Порівняно з травнем цього року число згодних з такою думкою зменшилося на 4 %, але на стільки ж поменшало й тих, хто із цим не згоден. На 8 % (з 18,4 % до 26,4 %) збільшилася кількість опитаних, яким “важко відповісти”, що, ймовірно, пояснюється розумінням нереальності таких виборів. Найбільше прихильників дострокових виборів Президента України залишається в Східному (61,7 %) та Південному (59 %) регіонах, удвічі менше – в Центральному (31,7 %), ще менше – в Західному (19,8 %). Серед тих, кому імпонує ідея дострокових президентських виборів, більше людей старшого віку, ніж молодих, менше респондентів з повною вищою освітою, ніж тих, хто її не має.

· Якби дострокові президентські вибори відбулися на момент опитування, з тих респондентів, що схильні проголосувати, свої голоси б віддали: В. Януковичу – 32,6 % (у травні – 34 %), Ю. Тимошенко – 18,2 % (17,1 %), В. Ющенку – 10,1 % (12 %), П. Симоненку – 4,9 % (4,1 %), В. Литвину – 4,4 % (4,4 %), Ю. Луценку – 2,7 % (3,4 %), О. Морозу – 2,5 % (2,5 %), Н. Вітренко – 2,4 % (2,3 %). Місця в цій рейтинговій ієрархії, як видно, загалом відповідають рейтингам очолюваних переліченими політиками партій і блоків (останнім часом В. Ющенко в громадській думці ідентифікується як керівник Блоку “Наша Україна – Народна самооборона”). У Східному й Південному регіонах, природно, найбільше прихильників В. Януковича (43,4 % та 38,4 %, відповідно), в Західному та Центральному симпатії віддаються Ю. Тимошенко і В. Ющенку з перевагою першої: на Заході – відповідно 27,4 % та 21,7 %, у Центрі – 20,8 % та 12,1 %. Прихильність респондентів до того чи іншого політичного діяча мало залежить від їхнього віку, статі чи освіти. На бік Ю. Тимошенко трохи більше схиляються молодь, жінки, люди з вищою освітою.

· Якби у 2-й тур виборів Президента України вийшли В. Ющенко і В. Янукович, останній би переміг з відривом у 13,7 % (45,9 % проти 32,2 %) – при підрахунку бралися до уваги ті респонденти, які прийшли б голосувати. Дещо меншим розрив, і теж на користь лідера ПР, виявився б у разі виходу в другий тур Ю. Тимошенко і В. Януковича (відповідно 37,8 % і 43,1 %). У парі Ю. Тимошенко – В. Ющенко перемогла б лідерка БЮТ (37,3 % і 21,9 %), у парі Ю. Луценко – В. Янукович переможцем би вийшов Янукович (47,1 % і 26,3 %), у парі Ю. Луценко – В. Ющенко переміг би Ющенко (36 % проти 13,4 %). Опитування засвідчує, що Ю. Луценко ще не може скласти реальної конкуренції Ю. Тимошенко. У цій парі з великим відривом перемогла б Тимошенко (45,1 % проти 12,9 %). У парах В. Литвин і В. Янукович, В. Литвин і В. Ющенко, В. Литвин і Ю. Тимошенко більшу чи меншу перевагу респонденти віддають суперникам колишнього спікера парламенту.

· Більшість опитаних дають негативну відповідь на запитання, чи справляють вони особисто вплив на суспільні процеси, які відбуваються навколо них (63,9 %). Лише 14,3 % відповідають на нього тією чи іншою мірою ствердно. Це значно менше, ніж у травні 2007 року та в грудні 2004-го (20,2 % і 22 %, відповідно), коли люди брали участь у масових політичних акціях, що наводить на думку: чимало українців наразі можуть зреалізуватись як громадяни лише в такий екстремальний спосіб. У Західному та Центральному регіонах дещо більше респондентів (відповідно 15,9 % та 14,4 %), які зазначають, що однозначно чи скоріше впливають на суспільні процеси, ніж у Східному (13,7 %) та Південному (13,6 %). Позитивну відповідь на це запитання дають 20 % представників молодшої вікової групи, тоді як у старшій частка таких респондентів становить лише 12,2 %. Оптимістичніше оцінюють свою причетність до суспільних справ чоловіки, ніж жінки (15,3 % проти 13,6 %). Серед тих, хто, за власною оцінкою, справляє вплив на процеси в суспільстві, у 2,5 раза більше респондентів з повною вищою освітою (22,3 %), ніж людей з неповною середньою (8,9 %).

· Головні причини, з яких вони не впливають на суспільні процеси, опитані вбачають у відсутності для цього реальних механізмів (28,1 %) і в тому, що “це нікому не потрібно” (19,9 %). Водночас багато хто вважає, що “такими питаннями мають займатися ті, хто на цьому розуміється” (29,5 %), а 13 % не відчувають у цьому потреби.

· Що далі країна віддаляється від часів помаранчевої революції, то менше стає громадян, які відчувають гордість у день святкування чергової річниці Незалежності України. Якщо 2004 року про це заявляли 15,8 % респондентів, то нині – 12,3 %. Водночас росте частка тих, хто не вважає цей день святом

(2004 р. – 13,9 %, 2005 р. – 14,5 %, 2006 р. – 19,1 %, 2007 р. – 21,7 %). У Західному регіоні про це заявили 14,4 % опитаних, у Центральному – 16,6 %, у Східному – 26,2 %, у Південному – 32,9 %. Решта відповідей на запитання “Як Ви сприйняли святкування 16-ї річниці Незалежності України?” загалом по вибірці розподілилися так: “разом з гордістю я відчував гіркоту невиправданих сподівань” – 19,5 %; “це була передусім нагода розважитись і відпочити” – 13,8 %; “вважаю цю святкову метушню спробою приховати розвал і злиденне становище в державі” – 20,8 %. Певний оптимізм вселяє те, що серед молоді істотно меншою є частка тих, хто не вважає День Незалежності для себе святом (15,4 % проти 26,1 % серед людей віком 56 років і старше).

· Виступ Президента України на Софійському майдані в День Незалежності справив позитивне чи скоріше позитивне враження загалом на 15,6 % респондентів і на 36,6 % тих, хто його чув. Цілком негативно чи скоріше негативно оцінили виступ 17 % опитаних  по вибірці в цілому і 40,2 % тих, хто його чув. Ставлення до виступу різко змінюється з просуванням із Заходу на Схід (позитивні оцінки на Заході становлять 62,1 %, на Сході – лише 12 %). Позитивніше оцінюють виступ Президента люди молодшого і середнього віку, особи з повною вищою освітою та жінки.

· Висловлену Президентом України на Софійському майдані ініціативу скликати Національну конституційну асамблею тією чи іншою мірою підтримали 28,3 % респондентів, зовсім чи скоріше не підтримали 23,8 %. Підтримка цієї ініціативи теж зменшується із Заходу (41,9 %) на Схід (17,8 %). Понад 15 % опитаних зустріли її байдуже, майже третина (32,7 %) поки що не визначилися зі ставленням до неї.

· Порівняно з минулим роком набагато більше людей (40,9 % проти 33,1 %) позитивно оцінили готовність закладів освіти до нового навчального року. Причому прикметно, що стан їх готовності позитивно оцінюють передусім респонденти, в сім’ях яких є школярі чи студенти (46,3 %), а також самі учні та студенти (55,2 %) та працівники освіти (59 %), тобто люди, які добре знають стан справ у освітній галузі. Найбільше опитаних вважають, що школи та інші навчальні заклади добре підготувалися до нового навчального року, у Західному (44,5 %) і Південному регіонах (42,5 %).

· Українське суспільство продовжує потерпати від корупції та хабарництва. Мало не кожен другий респондент (близько 47 %), за його власним зізнанням, протягом останнього року давав комусь хабарі. Це лише трохи менше, ніж було у 2006 році (50,2 %). Найчастіше, хоч і дещо рідше, ніж минулого року, опитані давали хабарі лікарям (30,9 % проти 35,9 % у 2006 році). На другому місці опинилися вчителі й викладачі – 16,9 % відповідей, на третьому – працівники ДАІ – 13,1 % (рівень хабарництва серед цих категорій порівняно з минулим роком практично не змінився). Далі йдуть працівники органів державної влади і управління – 6,3 %, працівники міліції – 5,3%, працівники ЖЕКів – 5,2 %, судді – 2,8 %, податківці – 2,7 %, митники – 1,9 %, пожежники – 1,7 %. Найбільше вражені корупцією Західний і Центральний регіони. Тут змушені були комусь давати хабарі відповідно 54 % та 53,5 % респондентів, тоді як у Східному – 40,2 % і Південному – 37,5 %.

· Половина опитаних (50 %) вважає, що цього року не обходилось без корупції на вступних іспитах до вищих навчальних закладів, однак частка таких респондентів протягом останніх трьох років неухильно зменшується (у вересні 2005 року вона становила майже 60 %). Тобто негативні настанови громадської думки щодо корумпованості вищої освіти помітно послабилися. Разом з тим цю позитивну тенденцію певною мірою нівелює те, що тезу про відсутність корупції на вступних іспитах найчастіше заперечують саме ті респонденти (58,9 %), у сім’ях яких є молоді люди, котрі цього року вступали до ВНЗ і стали студентами.

 

Д о д а т о к 1

Розподіл електоральних симпатій респондентів на момент опитування

 По вибірці в цілому Серед тих, хто схильний голосувати  Серед тих, хто однозначно має намір голосувати і визначився з вибором

Партія регіонів  28,8 31,6 32,9

Блок Юлії Тимошенко  19,8 22,8 28,6

Блок “Наша Україна – Народна самооборона”  11,3 12,9 15,1

Комуністична партія України  5,1 5,7 5,9

Блок Литвина  4,2 4,6 5,7

Соціалістична партія України  2,5 2,6 2,2

Всеукраїнське об’єднання “Свобода”   1,1 1,2 2,1

Прогресивна соціалістична партія України  1,1 1,2 1,4

Комуністична партія України (оновлена)  0,9 0,8 0,9

Партія Зелених України  0,9 0,9 0,9

Партія національно-економічного розвитку України  0,7 0,6 0,8

Партія Вільних Демократів  0,4 0,3 0,6

Блок партії пенсіонерів України  0,3 0,1 –

Виборчий блок Людмили Супрун – Український Регіональний Актив  (УРА)  0,3 0,2 0,2

Громадянська партія “ПОРА”  0,3 0,2 –

Християнський блок   0,3 0,3 0,4

Виборчий блок політичних партій “КУЧМА” (Конституція – Україна – Честь – Мир – Антифашизм)  0,2 0,2 –

Селянський Блок “Аграрна Україна”  0,2 0,1 –

Блок “Всеукраїнська громада”  0,1 0,1 –

Всеукраїнська партія Народної Довіри   0,1 0,1 –

Український Народний Блок  – – –

Ще не знаю, вагаюся з вибором 12,2 10,7 –

Вказав би в бюлетені, що не підтримую жодної партії (блоку) 4,1 2,6 2,2

Не пішов би на вибори 5,2 – –

 

Д о д а т о к 2

Динаміка рейтингів провідних політичних сил

 По вибірці в цілому Серед тих, хто схильний голосувати

 19–25 квітня 2007 р. 21–25 травня 2007 р. 14–25 червня 2007 р. 4–8вересня 2007 р. 19–25 квітня 2007 р. 21–25 травня 2007 р. 14–25 червня 2007 р. 4–8вересня 2007 р.

Партія регіонів  31,0 28,5 28,5 28,8 30,1 28,7 31,4 31,6

Блок Юлії Тимошенко  19,5 20,1 20,3 19,8 26,7 26,3 26,1 22,8

Блок “Наша Україна – Народна самооборона”* – – 11,6 11,3 – – 14,8 12,9

Партія “Народний союз “Наша Україна”  5,1 5,8 – – 7,5 7,7 – –

Блок “Народна самооборона Юрія Луценка”  5,5 5,3 – – 7,7 6,5 – –

Комуністична партія України  5,0 4,1 5,3 5,1 3,5 3,4 5,5 5,7

Блок Литвина** 1,6 2,8 2,8 4,2 2,0 3,3 3,0 4,6

Соціалістична партія України  2,0 2,3 2,0 2,5 1,6 2,0 2,0 2,6

Прогресивна соціалістична партія України  1,4 1,6 1,7 1,1 0,9 1,5 1,9 1,2

Виборчий блок “Рух – Українська правиця” 1,7 2,0 – – 2,4 2,8 – –

Примітки.   * Під час опитування, що проводились у червні 2007 року, Блок “Наша Україна – Народна самооборона” включався до анкети під назвою “Виборчий блок “Союз демократичних сил України”.

 ** До вересня 2007 року –“Народна партія”.

 

Інститут створений 26 січня 1994 р. як Науково-практичний центр політичної психології  АПН України. 14 жовтня 1996 р. центр реорганізовано в Інститут соціальної та політичної психології АПН України.

Директор – член-кореспондент АПН України Слюсаревський Микола Миколайович. Заступники директора – кандидати психологічних наук Корнієнко Анатолій Антонович, Найдьонова Любов Антонівна. Учений секретар – кандидат педагогічних наук Григоровська Любов Володимирівна.

ІСПП є колективним членом Міжнародного товариства політичних психологів, Всеукраїнської асоціації психологів, Асоціації політичних психологів України, Соціологічної асоціації України.

Основні наукові підрозділи інституту: лабораторія методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень, лабораторія соціальної психології особистості, лабораторія психології мас та спільнот, лабораторія психології малих груп та міжгрупових відносин, лабораторія психологічних проблем політичної соціалізації молоді, лабораторія фундаментальних і прикладних проблем спілкування, лабораторія психології масової комунікації та медіа-освіти, лабораторія психології політичної участі, лабораторія соціально-психологічних технологій, лабораторія моніторингу суспільно-політичних процесів.

Загальна кількість працівників – 126 осіб, з них: наукових співробітників – 99 осіб, членів-кореспондентів АПН України – 3, докторів наук – 14, кандидатів наук – 33.

Головні напрями досліджень: теоретико-методологічні засади соціальної та політичної психології; комплексний аналіз соціальної ситуації особистісного та громадянського розвитку дітей і молоді; психологічні механізми соціалізації особистості, підвищення її соціально-адапційних можливостей, особистісного зростання; проблеми групової динаміки, міжособистісних та міжгрупових стосунків; стан, закономірності й тенденції розвитку масової свідомості та поведінки; соціально-психологічні умови та чинники участі особистості в політичному житті, підготовки молоді до свідомого політичного вибору; проблеми психології влади і політичного лідерства; соціально-психологічні аспекти масової комунікації, організації медіа-освіти молоді, формування у неї психологічної стійкості до соціально шкідливої інформації; технології соціально-психологічного консультування, прогнозування суспільно-політичних процесів та впливу на їх перебіг.

Вчені ІСПП складають ядро заснованої академіком В.А. Роменцем наукової школи психології вчинку (В.О. Татенко, О.Б. Старовойтенко, З.С. Карпенко, М.І. Найдьонов, Я.В. Кальба та ін.). Примножуються надбання української школи психології пропаганди (переконувальної комунікації), що має вже більш як чвертьвікові традиції (М.М. Слюсаревський, П.Д. Фролов, О.Л. Вознесенська, В.В. Жовтянська та ін.). За час існування інституту склалися і здобули визнання в Україні та за її межами також наукові школи психології життєвої кризи (Т.М. Титаренко), соцієтальної психіки (О.А. Донченко).

Поряд з фундаментальними науковими розробками проводяться численні прикладні дослідження. У процесі цих досліджень, що здійснюються в моніторинговому режимі, відстежуються та прогнозуються найважливіші тенденції суспільного розвитку, формування громадської думки,  вивчаються суспільні настрої молоді, працівників освіти та інших верств населення. Науковці інституту активно працюють у сфері практичної психології, надають соціально-психологічну допомогу дітям, їхнім батькам та вчителям, керівникам та персоналові державних і приватних підприємств та установ, політичним партіям і громадським організаціям, консультують молодь з проблем сімейного життя, здійснюють соціально-психологічний супровід сімей, що живуть з ВІЛ/СНІД, профілактичну роботу з групами ризику.

Масові опитування населення, зокрема передвиборні, ІСПП проводить від часу свого створення – з 1994 року.

Адреса: вул.. Андріївська, 15, м. Київ, 04070, Україна

Тел.: +38 044 425-24-08

Тел./факс: +38 044 425-45-56

Сайт: http://ispp.org.ua

E-mail: ispp@skif.com.ua

Останні публічно оголошені  різними центрами в березні 2006 року рейтинги партій і блоків, що пройшли  до парламенту (у %)

     КМІС Розходження з даними ЦВК “Соціо-вимір” Розходження з даними ЦВК “Демініціативи“ та “USS” Розходження з даними ЦВК ІСПП Розходження з даними ЦВК

Партія регіонів 36,2 – 4,1 23,6 + 8,5 30,4 +1,7 28,2 + 3,9

БЮТ 14,3 + 8,0 21,2 + 1,1 16,9 +5,4 19,6 + 2,7

“Наша Україна” 20,9 – 7,0 17,0 – 3,1 17,1 –3,2 18,1 – 4,2

СПУ 6,4 – 0,7 4,3 + 1,4 5,4 +0,3 5,5 + 0,2

КПУ 3,9 – 0,2 3,0 + 0,7 3,7 0 5,2 – 1,5

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter