5 червня ц.р. Комітет у закордонних справах Європейського Парламенту (ЄП) затвердив підготовлену членом ЄП від фракції “Союз за Європу націй” М.Камінським доповідь із рекомендаціями для Ради ЄС стосовно Нової угоди між Україною та ЄС. Під час голосування документ підтримали 54 члени Комітету, 4 – висловилося проти.

Подальше голосування щодо Доповіді відбудеться у рамках пленарної сесії ЄП на початку липня ц.р. Практика Європейського Парламенту свідчить, що затвердження документа у відповідному Комітеті ЄП фактично гарантує його ухвалення на сесійному засіданні.

Головний сигнал Доповіді стосується перспектив членства України в ЄС. У п.5 документу підкреслюється усвідомлення Європарламентом важливості надання Україні відповідного сигналу щодо перспектив її членства в ЄС для збереження підтримки української громадськості курсу реформ в Україні. У цьому зв’язку зазначається переконання ЄП у тому, що результатом нинішніх переговорів щодо нової угоди має стати укладення Угоди про асоціацію, механізми якої Україна могла б використати для поглиблення інтеграції з ЄС та для підготовки до подальших кроків з реалізації своїх європейських прагнень, спрямованих на набуття у довготерміновій перспективі членства в Європейському Союзі. 

Відео дня

Позитивним елементом Доповіді видається також посилання у преамбулі документа на статтю 49 Договору про ЄС, у якій відзначається право кожної європейської держави, яка досягла відповідних критеріїв, набути членства в Європейському Союзі.

Серед інших сигналів, закладених до тексту Доповіді, слід відзначити такі:

- висловлення стурбованості у зв’язку із нинішньою політичною напруженістю в Україні та заклик на адресу головних українських політичних сил стосовно повномасштабного врегулювання ситуації; заклик до керівництва України дотримуватися принципів, що проголошувалися і були підтримані українськими громадянами під час президентської кампанії 2004 р.;

- заклик до України та Ради ЄС продовжувати переговори щодо нової угоди попри політичну кризу в Україні (при цьому відзначається необхідність цілковитого врегулювання політичної ситуації в Україні до завершення переговорного процесу);

- визнання успішного виконання завдань, визначених в Угоді про партнерство і співробітництво (УПС), а також констатація необхідності більш поглибленого формату українсько-єесівських відносин, що виходитиме за межі УПС;

- посилання на ст. 310 Договору про Європейське Співтовариство, у якій йдеться про можливість укладання асоціації між ЄС і третьою країною;

- констатація необхідності збільшення фінансової допомоги ЄС для України та заклик до української сторони брати активнішу роль у проектах ЄС;

- визнання важливості співробітництва між Україною та ЄС у Чорноморському регіоні;

Зазначені сигнали увійшли до рекомендацій ЄП для Ради ЄС. Серед інших рекомендацій Раді ЄС заслуговують на увагу такі:

- заклик до української влади дотримуватись зобов’язань щодо прав людини, у т.ч. щодо прав жінок, прав в’язнів, толерантності і запобігання дискримінації тощо;

- нагадування українській владі про необхідність проведення ґрунтовної адміністративної реформи, боротьби із корупцією, забезпечення незалежності судової гілки влади;

- поглиблення політичного діалогу з Україною щодо двосторонніх, регіональних та міжнародних питань; забезпечення ширшого залучення України до співробітництва у рамках Спільної зовнішньої і безпекової політики та до взаємодії у Чорноморському регіоні; наголос на співробітництві з Україною у сфері врегулювання заморожених конфліктів;

- надання підтримки Україні у процесі розвитку ринкової економіки;

- поглиблення твіннінгових програм для українських державних службовців, спрямованих на розвиток інституційних спроможностей України з метою забезпечення відповідності роботи державного апарату критеріям членства в ЄС;

- наголос на необхідності стабільної регуляторної структури, необхідної для забезпечення розвитку конкурентноздатної економіки та ринкових відносин, як фактору, пов’язаного із європейською перспективою України;

- забезпечення умов для початку переговорів про зону вільної торгівлі;

- увага до ролі України у забезпеченні енергетичної безпеки ЄС, а також розуміння взаємопов’язаності енергетичної безпеки України та її стабільності і добробуту;

- заклик до української сторони щодо дотримання в енергетичному співробітництві принципів ринкової економіки;

- підтримка якнайшвидшій інтеграції України до Європейського енергетичного співтовариства; важливість підписання Україною Договору про енергетичне співтовариство; заклик до української сторони щодо прискорення процедури надання оцінки стану безпеки на українських атомних станціях;

- надання підтримки Україні у процесі диверсифікації енергетичних ресурсів, у т.ч. шляхом їхнього прямого постачання із Центральної Азії;

- у контексті проблематики постачання до ЄС нафти та газу доцільність посилення стратегічної ролі України в якості транзитної країни шляхом використання трубопроводу Одеса-Броди та його розширення на територію ЄС;

- наголос на важливості залучення України до реалізації проекту газопроводу “Набукко”;

- заклик до посилення енергетичного співробітництва у рамках ГУАМ;

- заклик до відображення у новій угоді формулювань про співробітництво між Україною та ЄС у питаннях забезпечення ядерної безпеки та запобігання негативного впливу на навколишнє середовище, а також у сфері використання альтернативних джерел видобутку енергії та забезпечення ефективності використання енергоресурсів;

- посилення ролі України у питаннях міграції та протидії організованій злочинності;

- заклик до нових країн-членів ЄС стосовно активізації ролі у просуванні України до ЄС.

Загалом, перелік сигналів та рекомендацій до Ради ЄС стосується усього спектру співробітництва між Україною та ЄС.

Низка сигналів, наприклад заклики про дотримання прав людини і законодавства, боротьбу із корупцією тощо, є традиційними для  усіх документів інституцій ЄС, що стосуються України.

Наявність у Доповіді позитивного сигналу про необхідність відкриття перед Україною перспективи членства в ЄС, дозволяє українській стороні апелювати до зазначеного документа ЄП, у т.ч. у ході переговорів щодо Нової угоди.

Окремі сигнали, у т.ч. ті, що стосуються проектів Одеса-Броди та “Набукко”, є сприятливими для української сторони і можуть використовуватись в якості аргументів у діалозі України з іншими інституціями ЄС та країнами-членами. Водночас, деякі тези не повною мірою відповідають інтересам України. Зокрема, у частині Доповіді про енергетичне співробітництво не було включено формулювання про необхідність розвитку взаємодії в енергетичній сфері між ЄС і ГУАМ (а, натомість, закликано країни-члени ГУАМ до поглиблення співробітництва у рамках цієї Організації).

Адам Бєлан  Біографічна довідка

 

Народився 14 вересня 1974 року у Гданську (Польща).

Діяльність в ЄП:

Віце-Президент Європейського Парламенту (з 15 січня 2007 року), відповідальний за питання відносин між Україною та ЄП

Член фракції “Союз за Європу націй”.

Член Комітету ЄП з питань внутрішнього ринку та захисту прав споживачів.

Член Делегації ЄП по зв’язках із МЕРКОСУР.

Член Делегації ЄП до Парламенсткьої асамблеї ЄС-Латинська Америка.

Має статус спостерігача у Комітеті ЄП у закордонних справах.

Біографія:

1996-1998  – Голова Незалежної студентської спілки

1999-2000  – Заступник голови міжнародної студентської організації “Європейське демократичне студентство”

1998-2001  – член Консервативно-народного руху

з 2002   – член партії “Право і справедливість”

1997   – депутат Парламенту Польщі

2001   – повторно обраний до Парламенту Польщі

2004   – обраний депутатом Європейського Парламенту

з 2007 р.  – Віце-президент Європейського Парламенту

Міхал Томаш Камінський

Біографічна довідка

 

Народився 28 березня 1972 року у Варшаві (Польща).

Діяльність в ЄП:

Член фракції “Союз за Європу націй”. Голова польської делегації фракції.

Доповідач з питання виконання Україною Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС.

Віце-голова Делегації ЄП до Спільної парламентської асамблеї ЄС та країн Африки, Карибського і Тихоокеанського регіонів.

Член Комітету ЄП у закордонних справах.

Спостерігач у Комітеті ЄП з питань транспорту та туризму

Спостерігач у Делегації по зв’язках з країнами Центральної Америки.

Біографія:

1987-1989 – журналіст опозиційного видання “Національна молодь”

з 1989 – член Християнського національного союзу

1991-1994 – прес-аташе парламентської фракції Християнського національного союзу

1994-1996 – директор радіостанції “Вокс” (Польща)

1996-1997 – директор радіостанції “Ломза” (Польща)

1997 – обраний депутатом Парламенту Польщі

2001 – повторно обраний депутатом Парламенту Польщі

2004 – обраний депутатом Європейського Парламенту

з 2001 – член Національної ради Партії “Право і справедливість “

з 2006 р. - радник Президента Польщі Л.Качинського і Прем’єр-міністра Польщі Я.Качинського

З липня 2007 р. – переходить на посаду керівника адміністрації Президента Польщі Л.Качинського