Прес-конференція на тему „Сучасні міграційні тенденції в Україні” відбудеться
Процес прикордонного співробітництва / Сьодеркопінгський процес
Проект фінансується Європейським Союзом
Прес-конференція на тему „Сучасні міграційні тенденції в Україні”
19 червня 2007 р. о 11:30 в агентстві УНІАН
Учасники:
- Джефрі Лабовіц - Голова Місії МОМ в Україні
- Бернард Богеспергер - аташе Представництва Європейської Комісії в Україні та Білорусі
- Роланд Вей - старший радник із правових питань Регіонального Представника УВКБ ООН в Україні, Білорусі та Молдові
- Бйорн Фагерберг – секретар з політичних питань Посольства Швеції в Україні
- Ілмарс Межс – старший експерт по програмі, Секретаріат Сьодеркопінгського процесу
I. Огляд Сьодеркопінгського процесу
Сьодеркопінгський процес розпочався у травні 2001 р. як ініціатива у відповідь на розширення ЄС на схід і для сприяння розширенню співробітництва з питань, пов’язаних із притулком та міграцією, між країнами, розташованими вздовж майбутнього східного кордону ЄС.
На початку 2001 р. Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) і Шведська міграційна служба (ШМС) висунули спільну ініціативу з метою сприяння діалогу з питань притулку та незаконної міграції. Ініціативу було названо «Сьодеркопінгським процесом» на честь міста Сьодеркопінг у Швеції, де відбулася перша зустріч. У ній брали участь посадовці з міграційних та прикордонних органів Білорусі, Литви, Польщі та України, а також представники Уряду Швеції, УВКБ ООН, Європейської Комісії та Міжнародної організації з міграції. У 2002 р. до процесу як повноправні члени приєдналися Латвія та Молдова, а у 2003 році – Угорщина, Естонія , Румунія та Словаччина. На сьогодні процес охоплює ці десять країн.
З 2004 р. процес зосереджений на обміні досвідом між країнами, які нещодавно приєднались до ЄС, та Білоруссю, Молдовою та Україною у приведенні законодавства та практики у сфері міграції та притулку, у відповідність до норм законодавства ЄС, а також на подальшому розвитку контактів серед держав-учасниць з метою створення дієвої та сталої регіональної мережі з питань, пов’язаних із міграцією та притулком.
II. Цілі Сьодеркопінгського процесу
Метою процесу є співробітництво з Україною, Білоруссю та Молдовою для вирішення проблем нерегульованої транзитної міграції та питань, пов’язаних із притулком, через:
· зміцнення інституту притулку;
· сприяння відкритому діалогу між відповідними міграційними органами й державами-членами ЄС в інтересах створення регіональної мережі для управління міграцією та наданням притулку;
· розбудову спроможності урядів країн регіону з управління нерегульованою міграцією;
· передачу досвіду країн, що нещодавно приєднались до ЄС у сфері адаптації до міграційного законодавства ЄС.
III. Сьогодення Сьодеркопінського процесу
На підставі домовленостей, досягнутих між ШМС, МОМ та УВКБ ООН, у березні 2006 року УВКБ ООН через конкурсну основу отримало фінансування з боку Європейського Союзу на заходи, які здійснюються в рамках процесу у 2006-2009 роках (фінансування було надано через програми ЕНЕЙ та ТАСІС).
За існуючим контрактом між УВКБ ООН та Європейською Комісією, Сьодеркопінгський процес передбачає організацію восьми тематичних семінарів на рівні експертів по трьох основних темах. Через ці семінари нові держави-члени ЄС передають свій досвід Україні, Молдові та Білорусі у сфері гармонізації своєї законодавчої та адміністративної бази з законодавством ЄС з питань міграції та притулку.
Загальна мета на 2006-2009 рр. полягає в тому, щоб шляхом співпраці з питань притулку, міграції та управління кордонами між державами-учасницями процесу розвинути на належному рівні спроможність країн регіону для створення належних законодавчих умов та практичних навичок в управлінні міграцією й надання притулку у відповідності із міжнародними та європейськими нормами.
З цією метою Сьодеркопінгський процес зосереджений на наданні всебічної підтримки Білорусі, Молдові та Україні у виробленні й реалізації політики та практики у сфері притулку, міграції та управління кордонами, які відповідають європейським та міжнародним стандартам на основі передачі досвіду, накопиченого міграційними службами нових держав-членів ЄС у процесі приєднання до ЄС, а також у сприянні регіональному діалогу та розвитку контактів з вищевикладених питань між усіма країнами, що беруть участь у Сьодеркопінгському процесі.
Сьодеркопінгський процес складається з наступних трьох компонентів. Перший компонент ґрунтується на конкретній темі, визначеній цільовими групами; другий – оціночний та керівний механізм; третій компонент сприяє субрегіональному співробітництву між учасниками процесу. Ці компоненти взаємопов’язані та підрозділені на декілька заходів:
· Компонент I. Тематичні зустрічі:
o Тема А. Управління системами притулку;
o Тема B. Роль громадянського суспільства у прикордонному співробітництві;
o Тема С. Управління міграцією.
· Компонент II. Щорічні оглядові зустрічі на високому рівні.
· Компонент III. Розвиток контактів / наступні заходи з тематичних питань.
IV. Заходи, проведені у 2006 році
1. Тематичний семінар з аналізу міграційних тенденцій, Вільнюс, Латвія, 15-16 червня 2006 р.
2. Тематичний семінар з управління центрами розміщення біженців, Мінськ, Білорусь, 7-8 вересня 2006 р.
3. Тематичний семінар з переселення біженців, Стокгольм, Швеція, 10 жовтня 2006 р.
4. Перше засідання Консультативної ради (Білорусь, Молдова, Україна, партнери проекту), Стокгольм, Швеція, 11 жовтня 2006 р.
5. Оглядова зустріч на високому рівні, Стокгольм, Швеція, 12-13 жовтня 2006 р.
6. Тематичний семінар з попередження зловживань незаконного використання інституту притулку, Варшава, Польща, 27-28 листопада 2006 р.
7. Збирання статистичних даних по міграції та притулку в Україні, Білорусі та Молдові.
8. Регулярне оновлення веб-сайта www.soderkoping.org.ua
V. Заходи, заплановані на 2007 рік
- Семінар з розвитку спроможності науково-дослідних організацій у сфері міграції, 20 лютого 2007 р., проводився у Києві, Україна.
- Зустріч національних координаторів Сьодеркопінгскього процесу, 26 лютого 2007 р., проводилася у Києві, Україна.
- Семінар зі співробітництва неурядових організацій, що допомагають біженцям, 1-2 березня 2007 р., місце проведення – Київ, Україна.
Тематичні семінари процесу
· Трудова міграція, інтеграція та грошові перекази, 31 травня – 1 червня 2007 р., Будапешт, Угорщина.
· Роль неурядових організацій у процесі прикордонного співробітництва, 12-13 липня 2007 р., Кишинів, Молдова.
· Щорічна оглядова зустріч на високому рівні, 6-7 вересня 2007 р., Стокгольм, Швеція.
VI. Секретаріат Сьодеркопінгського процесу
Секретаріат, який розташований у Києві, був створений у травні 2003 р. як координаційний центр від імені країн та організацій, які беруть участь у Сьодеркопінгському процесі. Керівний комітет, що складається з представників ЄК, МОМ, ШМС та УВКБ ООН, спостерігає за діяльністю Секретаріату та розробляє стратегії на майбутнє.
V. Дослідження „Міграційні тенденції в 2004-2006 рр. в Україні, Білорусі, Молдові та країнах, які нещодавно приєднались до ЄС”
Секретаріат Сьодеркопінгського процесу протягом 2006-2007 рр. провів дослідження на тему „Міграційні тенденції в 2004-2006 рр. в Україні, Білорусі, Молдові та країнах, які нещодавно приєднались до ЄС”, перша публікація якого була видана у травні 2007р. Це дослідження є першим всеохоплюючим систематизованим оглядом міграційних потоків в Україні та в інших дев’яти країнах процесу, включаючи легальну та нелегальну міграцію. Дослідження містить статистичний матеріал, порівняльний аналіз якого дає можливість робити ряд висновків та виявити нові схеми міграційних потоків.
Авторами даного дослідження є професор Ірина Прибиткова , частина книги про Україну Білорусію і Молдову і латвійський професор Юріс Громовс , який написав частину про інші сім країн. Більша частина аналізованої статистики отримано з урядових структур.
Висновки проведеного дослідження:
В Україну вже в 2005 році в’їхало більше людей, ніж виїхало, але в минулому році вперше після оголошення незалежності в Україні було відмічено приріст населення за рахунок міграційного обміну як із країнами СНД, так і з іншими країнами. Таким чином, Україна поступово перетворюється з країни походження мігрантів на країну призначення мігрантів. Необхідно відмітити, що міграційний баланс, можливо, знову стане негативним, коли громадяни України отримають можливість безперешкодно пересуватися країнами ЄС.
Зареєстрована еміграція на душу населення серед країн Седеркопінгського процесу є найвищою з Литви, а також з Латвії та Молдови, найнижчою – із Словаччини. A імміграція є найвища у Литву, а найменша – у Румунію та Молдову. В Україні, а також у Білорусі та Молдові діють однакові механізми трансформації законної міграції у незаконну – легальний в’їзд в Україну та їх наступний перехід на нелегальне положення в очікуванні переправляння в ЄС.
Загальна кількість іноземців, які перетинають український кордон складає майже 40 млн. на рік. Але цікаво відзначити, що кожного року приблизно на мільйон людей більше в’їжджають в Україну, ніж виїхали з неї. Відносно загальної кількості іноземців кількість виявлених нелегальних іммігрантів не перевищує одну десяту відсотка, що складає від 11 до 15 тис. осіб.
Половина нелегальних мігрантів є громадянами Росії. Азербайджану, Молдови та Узбекистану, за ним йдуть такі країни, як Грузія, Вірменіяm Китай, Індія, Пакистан та В’єтнам.
Сама висока концентрація виявлених нелегальних мігрантів на кордоні України, є її дільниця на кордоні зі Словаччиною, в меншій мірі з Польщею, а сама низька на кордоні з Румунією. Громадяни України займають перше місце серед груп нелегальних мігрантів, виявлених у Польщі і в меншій мірі в Румунії та Угорщині. Громадяни Росії та Молдови є на першому місці серед нелегальних мігрантів в Словаччині і Литві.
В цілому, можна узагальнити, що всі нові країни ЄС за виключенням Румунії відчувають серйозний відтік своїх громадян, які їдуть в пошуках праці в країни з більшим рівнем добробуту, особливо в Великобританію та Ірландію. В свою чергу, ці звільнені місця в нових країнах ЄС поступово заповнюють чи заповнять громадяни України, Молдови та Росії, а також країн колишнього Радянського Союзу. Можна спрогнозувати, що через 5-10 років коли все більше українців і відправляться на пошуки праці в країни ЄС, в Україну приїдуть все більше громадян з бідних країн колишнього Радянського союзу, а також з Пакистану, Індії, В’єтнаму та Китаю.
Підготовлено Секретаріатом Сьодеркопінгського процесу
Для додаткової інформації, прохання звертатись Секретаріату
вул. Січневого повстання, 32-А, 01015, Київ
тел. 254-53-46
