19 квітня керівництво НСПУ провело прес-конференцію з нагоди заснування нової літературної премії, створення Міжнародної асоціації письменницьких спілок «Слово без кордонів» та проведення Міжнародного травневого Шевченківського свята «В сім’ї вольній, новій».
– Національна спілка письменників України та фонд Ернеста і Наталії Гуляк (Австралія) заснували нову літературну премію, покликану привертати широку увагу громадськості та ЗМІ до найталановитіших творів сучасного вітчизняного письменства.
Премія присуджуватиметься за високохудожні твори, що опубліковані впродовж року і стали яскравими та резонансними явищами нашої літератури. Премія щороку вручатиметься одному автору, а в разі появи винятково самобутніх творів – не більше, як двом. За відсутності гідного кандидата певного року премія може не присуджуватися.
Лауреатів премії за підсумками кожного року визначатиме Комітет у складі 13 осіб із числа авторитетних письменників, критиків, видавців України. Визначення лауреата відбуватиметься напередодні Шевченківського свята «В сім’ї вольній, новій», яке НСПУ проводить щороку почергово в різних областях України. Вручатиметься премія 22 травня в тому обласному центрі України, де вшановуватиметься пам’ять Кобзаря.
Висунення кандидатур на здобуття цієї відзнаки відбуватиметься впродовж січня-лютого за підсумками минулого року. У березні Комітет оприлюднюватиме номінантів, після чого їхні твори обговорюватимуться в ЗМІ, Інтернет-форумах та на різних презентаційних заходах. Премія не присуджуватиметься посмертно, нею не будуть увінчуватися лауреати Національної премії ім. Т. Шевченка, кожен письменник зможе отримати її лише один раз. Лауреатові премії вручатиметься диплом, нагрудний знак та грошова винагорода в сумі 30 000 гривень (ця сума рік у рік зростатиме).
– Міжнародне Шевченківське свято «В сім’ї вольній, новій» цього року відбудеться на Тернопіллі 19 – 22 травня. До області буде відряджено близько 100 письменників, котрі проведуть творчі зустрічі з мешканцями практично всіх районів Тернопільщини. Естафету від Тернополя прийме Дніпропетровщина, де відбудеться це свято у травні наступного року.
– З ініціативи НСПУ нині триває створення Міжнародної асоціації письменницьких спілок «Слово без кордонів», яка вже цієї осені збереться на свій перший форум у столиці України. До участі в асоціації зголосилися письменники Туреччини, Білорусі, Польщі, Єгипту, Азербайджану, КІБАТЕК (Північний Кіпр, Балкани, Євразія), Сербії…
Чому 22 травня?
Ось уже два десятиліття (з 1986року) НСПУ проводить щорічне літературно-мистецьке Шевченківське свято «В сім’ї вольній, новій».
Після смерті Тараса Шевченка та поховання його на Смоленському кладовищі в Петербурзі друзі поета відразу почали клопотатися, щоб виконати Заповіт Кобзаря і поховати його в Україні. Саме у травні 1861 року прах Тараса Шевченка було перевезено із Петербурга в Україну. Спершу свинцеву домовину доправили потягом до Москви, а звідти кіньми везли аж до Києва. Після десятиденної подорожі, 6 травня (за старим стилем), під вечір дроги з труною в’їхали до Микільської Слобідки й зупинилися тут, на лівому березі Дніпра, навпроти Києва. Потрібен був ще дозвіл міської влади на те, аби відправити панахиду в якійсь із київських церков. Вибір упав на церкву Різдва Христового, що на Подолі (тепер Поштова площа) .
Як тільки в місті стало відомо, що з Петербурга привезли Шевченка, маса українських патріотів, переважно студенти й гімназисти, рушили за Дніпро зустрічати поета. Вони випрягли з дрог коней і самі повезли труну до церкви. Дорогою зупинялися, читали вірші, проголошували промови.
Наступного дня в церкві Різдва Христового відслужили панахиду, а 8 травня на пароплаві „Кременчуг” тлінні останки поета повезли до Канева.
Цей день – 22 травня (за нов. ст.) – став знаковим в історії України. Упродовж багатьох років патріотична громадськість, молодь, студентство сходилися цього дня в парку біля пам’ятника Шевченка навпроти Київського університету, аби вшанувати пам’ять Кобзаря. Тут постійно вибухали патріотичні мітинги, звучали „крамольні” вірші, промови й пісні, за які тодішнє КГБ переслідувало учасників зібрань. Студентів вигонили з університету, багато хто поплатився роботою, кар’єрою, свободою. Але то був свідомий вибір кожного. Тому День 22 травня назавжди залишився в свідомості українців днем Нескореного Духу, днем того волелюбного слова, яке Шевченко поставив на сторожі нації.
