Норма про імперативний мандат: відповідність правовим нормам та політичній ситуації

16:44, 08 лютого 2007
Останні події
1 0

На прес-конференції, що відбулася сьогодні 8 лютого в УНІАН, присвяченій причинам і наслідкам введення імперативного мандату для депутатів місцевих рад, керівник наукових програм інституту «Відкритої політики» Максим Стріха відзначив велику вірогідність того, що Конституційний суд не погодиться з деякими пунктами змін до закону про статус депутатів місцевих рад.

За словами Андрія Єрмолаєва, директора центру «Софія»  не дивлячись на те, що закони не можуть мати зворотної сили, можливі  спроби застосувати закон до тих депутатів, які покинули фракції до ухвалення закону. Але він нагадав, що на шляху партійних рішень можуть стати не тільки рішення Конституційного суду, але і рішення звичайних судів, які можуть захистити депутатів місцевих рад. «Багато що залежатиме від позиції голови Верховного суду» - відзначив пан Єрмолаєв.

Директор агентства «Пента» Володимир Фесенко назвав систему, яку хочуть ввести найбільші партії  «політичним феодалізмом», - де васали – депутати місцевих рад не матимуть ніяких прав. Він нагадав, що Венеціанська комісія рекомендувала Україні відмовитися від ідеї введення імперативного мандата, тому що він не відповідає демократичним нормам. Теперішня ситуація, коли сили, що називають себе демократичними, проте, підтримали зміни до закону він вважає прикладом, того, як українська політ еліта вибірково використовує виводи тієї ж Венеціанської комісії: «Потрібні пункти використовуються для виправдання своїх інтересів, незручні просто замовчуються».

Пан Фесенко відзначив, що голосування норми про імперативний мандат не відповідає нормам демократії – а тому партії, які його підтримали і намагаються застосувати його на практиці не можна назвати демократичними. Політолог вважає, що політики діють ситуативне, і в шкоду правовим нормам вирішують проблеми, що виникли з місцевими списками. За словами Андрія Єрмолаєва, замість того, щоб вирішувати проблеми, що виникли в результаті безглуздої політики комплектування списків, партії вирішили просто змінити правила гри. «Це робиться навіть не тактично, а  ситуативне. БЮТ зокрема хоче отримати вплив в регіонах. Але нова норма не дозволяє партіям збільшити свій вплив. Найближчим часом ми почуємо пропозиції повернутися знову до мажоритарної моделі на місцевих виборах». Президент Центру дослідження політичних цінностей Олесь Доній вважає, що підтримка парламентом норми про імперативний мандат демонструє політику подвійних стандартів яку практикує українська політ еліта. Відзначивши, що дана норма повністю антидемократична і не відповідає інтересам місцевого самоврядування, він відзначив, що фактично вона створює систему «номенклатурного авторитаризму». Коли партійна номенклатура, що прикривається партійними брендами диктуватиме свою волю депутатам і фракції перетворяться на зручні механізми лобіювання. Від відзначив, що вже сьогодні місцеве самоврядуванням не представляє інтереси виборців. Максим Стріха нагадав, що право виключати депутатів з фракцій має право найвищий керівний орган партії або блоку. У  Блоці Юлії Тимошенко це 4 людини – які вирішуватимуть долі декількох тисяч депутатів, які йшли представляти своїх виборців.

Олесь Доній відзначив, що, виправдовуючи підписання закону тим, що за нього смугувало конституційну більшість депутатів, президент був нечесний: «За закон про кабмін проголосувала така ж кількість депутатів, але там стосувалося прав президента і він відправив закон до Конституційного суду». Максим Стріха, вважає, що депутати Верховної ради не піднімуть питання введення імперативу для себе – вони не хочуть обмежити свою свободу, але готові обмежувати свободу інших.  Олесь Доній відзначив, що сьогодні суспільство не цікавиться імперативним мандатом, а країна помалу скачується до номенклатурного авторитаризму. У нього створюється враження, що захист правових норм може звестися до протистоянні жменьки інтелектуалів-політологів проти 5 політичних сил.

Максим Стріха вважає, що введення імперативного мандата не змінить в ситуацію в країні. «Уявимо, що БЮТ отримає більшість в Київраді. І може виявитися, що від імперативної норми постраждає одинак - чесний депутат, який виступить проти земельного Дерібаса. Якраз він і поплатиться мандатом». Володимир Фесенко привів приклад Михайла Бродського, який будучи опозицією до мера Києва, має свою позицію, а тому може бути позбавлений мандата керівництвом БЮТ. Політологи зійшлися на тому, що  норма про імперативний мандат  - результат складної політичної ситуації. Його продовженням може стати закриття політичних партій від оновлення і перетворення їх в закриту номенеклатурну касту.

КОМЕНТАРІ:

Максим Стріха:

керівник наукових програм Інституту відкритої

політики

“На поганий період годяться погані методи”

- Третина киян, які голосували за Юлю Тимошенко, абсолютно не задумувались про те, що більшість з тих 41 депутата куповані, які прийшли тільки «дери банити» землю, і  коли ситуація склалась по-іншому, вони ці негідники переметнулися до іншого табору. Імперативний мандат призведе не до того, що негідників стане не менше, а до того, ж вони стануть більш контрольовані.

Володимир Фесенко,

Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»

- Імперативний мандат - пережиток політичного феодалізму, якщо хоче працювати  васал на сеньйора, то працює і отримує за це гроші, а в нашому випадку – це депутатський мандат. Коли васал хоче піти до іншого сеньйора, то цього мандата позбувається. Деякі політики “проїхали на чужому горбу”, скористались іменем, а потім ведуть свою гру. Проблема імперативного мандата неоднозначна: є хвороба, яку треба лікувати, коли люди не виконують зобов’язань, які на себе брали. Юлія Тимошенко запропонувала радикальний хірургічний метод: імперативний мандат, якщо ти зрадив – тебе треба позбавити депутатського мандату. І якщо ці люди насправді порушували свої політичні чи ідеологічні зобов’язання, політичну, партійну етику, - я б з цим погодився. Але у мене є побоювання, що цей метод може використовуватись і до партійних десидентів, до людей, які не відступаються від основних ідей, але створюють опозицію в своїй партії. Можна, наприклад позбавити мандата депутатів, що перейшли від Юлії Володимирівни до Черновецького, а як же бути з паном Бродським, який проти Черновецького, але він знаходиться в процесі розходження з Юлією Тимошенко, його позбавляти мандата?

Андрій ЄРМОЛАЄВ,

президент Центру соціальних досліджень «Софія» 

- Це рішення як елемент певного політичного сценарію:закон про Кабмін в обмін на імперативний мандат. Поява теми про імперативний мандат має кілька чинники нової ситуації: 1. невідповідність розподілу реальної влади, яку тримають в руках впливові політичні і економічні групи в регіонах з відповідним розподілом і інтересами тих провідних політичних сил, які з одним трендом перемагали в парламенті і в місцевому самоврядуванні. Тому завдання імперативного мандату не стільки збереження, скільки перерозподілу кадрів, тобто інструмент видалення неугідних.

Олесь Доній

політолог

- Зараз популярна теза «узурпація влади», але ситуація гірша, іде узурпація номенклатури і диктатура і в даному випадку влада і опозиція виступають єдиним цілим. Щодо норми про імперативний мандат, проблема не в тому, що депутати переходять, а в тому, що спочатку ці місця продавались. (зазначив, що саме таким чином до партійних списків потрапляють люди, яких правоохоронні органи вважають кримінальними авторитетами)

Додаткова інформація за тел.. (050)3488641

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter