Соціологічне дослідження „Сто днів після виборів”

14:01, 13 липня 2006
Останні події
1 0

Соціологічне дослідження „Сто днів після виборів” було проведено Інститутом стратегічних досліджень з 28 червня по 4 липня 2006 року за загальнонаціональною вибіркою (1800 респондентів), яка  репрезентує  доросле населення України (віком від 18 років) за такими показниками як стать, вік, регіон та тип поселення (місто село). Помилка вибірки складає +/- 2,4 відсотка.

Польовий етап дослідження та введення даних здійснював Центр соціальних та політичних досліджень „СОЦИС”. Метод збору інформації - особисте інтерв’ю за місцем проживання респондентів.

Участь в парламентських виборах 2006 року

 Майже половина респондентів визначилася зі своїм електоральним вибором раніше, ніж за рік до дня проведення парламентських виборів. Менше третини вирішили за яку саме політичну силу віддати свій голос протягом останнього року перед виборами. Доволі помітною виявилась також частка електорату, яка визначилась лише в останній місяць або безпосередньо в день голосування ( 17.5%).

 Основна мотивація вибору певної політичної сили полягає в довірі до її лідерів і недостатнім чином пов’язана з безпосереднім ознайомленням з політичною програмою, за певним винятком КПУ. Найяскравіше цей висновок демонструють виборці Блоку Юлії Тимошенко, серед яких без малого 70% аргументували свій вибір довірою до лідерки блоку, тоді як лише 13% вказали на ознайомлення з його політичною програмою.

Кожний десятий виборець схиляється до тієї думки, що помилково віддав свій голос на парламентських виборах, тоді як однозначна більшість (понад 80%) різною мірою впевнена у правильності свого рішення. Серед виборців конкретних політичних сил, найбільше розчарування демонструють ті, хто віддав свій голос за блок „Наша Україна 26%, тоді як серед прихильників Блоку Юлії Тимошенко і СПУ таких виявилось близько 11%, а мінімальні втрати електоральної підтримки понесла Партія регіонів 3%.                       

Без малого половина респондентів не змогли визначитись щодо впливу результатів парламентських виборів 2006 року на добробут сім’ї протягом найближчих п’яти років. При цьому третина схиляються до негативної оцінки такого впливу, тоді як оптимістами виявився кожний п’ятий учасник опитування. Серед виборців політичних партій/блоків, які потрапили до парламенту, найоптимістичнішими виглядали прибічники БЮТ та блоку „Наша Україна”, тоді як найбільшим песимістом виявився електорат Партії регіонів. Цілком вірогідно, що наведені оцінки можуть відчутно змінитися після розвалу помаранчевої коаліції та утворення нової конфігурації парламентської більшості.

Третина учасників опитування відчуває себе особисто в „програші” після оголошення результатів виборів до Верховної Ради, протилежної точки зору дотримується кожний п’ятий, ще одна третина не змогла визначитися, а кожний десятий респондент виявив байдуже ставлення до цього питання.

Ставлення до нинішнього складу парламенту

 Емоційне ставлення наших громадян до депутатського корпусу нового скликання можна визначити в загальних рисах як розчарування поєднане зі стурбованістю. На момент завершення опитування подібне ставлення панувало серед виборців всіх політичних сил, які потрапили до Верховної Ради. Такий результат ілюструє ставлення громадської думки до довготривалого та малоефективного переговорного процесу щодо створення парламентської більшості та формування нового складу уряду.    

В цілому врівноваженими кількісно та водночас менш поширеними виявились почуття надії або крайнього невдоволення і обурення. При цьому без малого кожний десятий респондент взагалі не має ніяких почуттів до народних обранців зразка 2006 року.

Третина учасників опитування вважає, що Партія регіонів буде більше за інших політичних партій і блоків, що потрапили до парламенту, враховувати інтереси виборців. Кожний п’ятий респондент покладається в цьому питанні на блок Юлії Тимошенко, тоді як значно менше опитаних відводять роль поборників народних прав блоку „Наша Україна” та СПУ.

Майже кожний п’ятий респондент з числа тих, хто голосував, не бачить серед обраних до парламенту тієї політичної сили яка б найкращим чином відстоювала інтереси простих людей. 

Серед можливих конфігурацій найбільш ефективної та вигідної для простих людей парламентської коаліції респонденти передусім підтримують дві: помаранчеву коаліцію, яка вже стала історією та коаліцію Партії регіонів з лівими партіями, яка стала реальністю під назвою антикризової коаліції. Найменшу підтримку отримав варіант блокування регіоналів з пропрезидентським блоком. За блокування Партії регіонів з лівими партіями висловилась переважна більшість виборців комуністів та регіоналів (відповідно 66% і 57%). В свою чергу, три чверті електорату блоку Юлії Тимошенко підтримали помаранчеву коаліцію, тоді як серед виборців блоку „Наша Україна” подібна точка зору знайшла відчутно меншу підтримку (61%).           

Ставлення до помаранчевої коаліції

 Без малого половина респондентів вважають створення помаранчевої коаліції помилкою, тоді як підтримку її створення висловили менше третини, а решта учасників опитування не змогла визначитись або виявилась байдужою до цього питання. Негативне ставлення до помаранчевої коаліції висловили передусім виборці комуністів та Партії регіонів. Однак і серед електорату трьох політичних сил цієї коаліції також виявилась частка тих, хто вказав на помилковість її створення. Зокрема, серед виборців соціалістів кожний п’ятий негативно ставився до помаранчевої коаліції, тоді як поміж електорату БЮТ і блоку „Наша Україна” подібне ставлення поділяли в середньому 12-14%.         

 Більше половини респондентів різною мірою не довіряють помаранчевій коаліції, тоді як чверть учасників опитування займають протилежну позицію. Відсутність довіри до цієї коаліції демонструють в першу чергу виборці регіоналів та комуністів. Звертає на себе увагу той факт, що третина електорату СПУ також різним чином не довіряє помаранчевій коаліції. Для порівняння: серед виборців БЮТ і блоку „Наша Україна” частка недовіряючих була вдвічі меншою (в середньому 15%). Основна ж частка тих, хто в цілому довіряє помаранчевій коаліції, припадає саме на електорат останніх двох блоків (понад 80%).      

Яка має бути роль Партії регіонів

 Респонденти дотримуються доволі різних думок щодо того, яким чином Партія регіонів має відстоювати інтереси своїх виборців. Хоча майже чверть опитаних пропонує цій партії відмовитись від будь-яких портфелів і піти в жорстку опозицію, проте реалії політичного життя демонструють маловирогідність втілення такого сценарію. Більш реалістичним виглядає пропозиція тих, хто висловився за очолювання регіоналами парламентської коаліції незалежно від складу її учасників, а також участь цієї партії в розподілі важливих постів як в парламенті, так і в уряді. Кожний третій виборець Партії регіонів вважає, що партія повинна представляти їх інтереси ставши на чолі парламентської коаліції незалежно від конфігурації її учасників. Водночас електорат регіоналів менше всього налаштований бачити партію в жорсткій опозиції (13%). І навпаки, понад третини виборців політичних сил помаранчевої коаліції вважають кращим виходом для Партії регіонів відмовитись від портфелів і піти у жорстку опозицію.                 

 

Оцінка ситуації в Україні

 Економічну ситуацію в країні за останні три місяці, тобто з часу завершення парламентських виборів, респонденти оцінюють однозначно негативно (2.8 бали за десятибальною шкалою).

 Більшість респондентів оцінює політичну ситуацію в країні за останні три місяці як напружену. Кожний п’ятий опитаний вважає теперішній перебіг політичних подій критичним та вибухонебезпечним, тоді як оптимістичну оцінку дав кожний десятий учасник опитування.

 Серед переліку можливих соціальних загроз учасники опитування мають найбільшу пересторогу щодо зростання цін, тоді як із значним відривом на другу позицію                вийшли відразу ж дві небезпеки: втрата роботи і загроза своєчасної невиплати зарплат, пенсій та інших соціальних виплат. Менше всього респонденти бояться дискримінації за мовною ознакою і встановлення авторитарного режиму.

Песимістична тональність оцінки існуючої соціально-політичної ситуації стає менш вираженою коли респонденти оцінюють вірогідність масових проявів соціального протесту у своєму населеному пункті. Зокрема, серед тих, хто оцінює теперішню політичну ситуацію в Україні як критичну, вибухонебезпечну або вважає що „терпіти наше важке положення вже неможливо”, лише близько третини прогнозують достатню вірогідність масових виступів.

На рівень соціального оптимізму щодо найближчої перспективи впливає електоральний вибір і пов’язаний з цим регіон проживання респондентів. На момент завершення опитування сподівання на покращення життя протягом найближчого року  висловлювали в першу чергу виборці блоків „Наша Україна” та Юлії Тимошенко (відповідно 36% і 29%). Що ж до песимістичного сценарію, за яким не варто чекати ніякого покращення за вказаний проміжок часу, то подібні настрої були найпоширенішими серед електорату комуністів та регіоналів (відповідно 68% і 65%). Що ж до політичної географії, то тут оптимістів було більше на Заході, тоді як мешканці Сходу, АР Крим та Києва частіше за інших респондентів прогнозують відсутність будь-яких позитивних змін у найближчий перспективі.                                    

Рівень довіри до політичних інститутів та партій

 Після проведення парламентських виборів рівень довіри опитаних до гілок виконавчої та законодавчої влади зменшився в однаковій мірі. В середньому понад половини респондентів вказали на зменшення своєї довіри як до Президента, уряду, так і до парламенту. Зменшення довіри до вищих органів влади характерне для мешканців всіх регіонів України, але найвідчутніше стали менше довіряти на Сході і в АР Крим (майже три чверті).  

Рівень довіри до органів місцевої влади також зменшився, хоча порівняно з органами центральної влади і в меншій мірі. В регіональному розрізі мінімальне скорочення рівня довіри зафіксовано в Києві (15%) та Південно-Західному регіоні (22%). Звертає на себе увагу той факт, що на Сході і Півдні, де обласну владу переважно контролюють депутати від Партії регіонів, також має місце скорочення рівня довіри.

Серед політичних сил, які потрапили до парламенту, найбільше втратили довіру виборців блок „Наша Україна” та БЮТ. Про кризу довіри до пропрезидентського блоку свідчить той факт, що в Західному регіоні цій політичній силі менше довіряє половина опитаних. В той же час, помаранчевий електорат цього регіону збільшив свою довіру до блоку Юлії Тимошенко (46%).  

Мінімальні втрати рівня довіри респондентів має Партія регіонів: частка тих, хто менше довіряє лише на 4% перевищує кількість тих, хто став довіряти більше. Цей результат є наслідком насамперед позитивної динаміки рівня довіри до регіоналів на Сході і Півдні.    

    

Ставлення до влади і ролі Президента

 Громадська думка доволі по різному ставиться до ідеї прямого президентського правління в Україні. При цьому на характер ставлення до зміцнення влади Президента впливають політичні вподобання респондентів. Відтак можна припустити, що опитані визначають своє ставлення не до інституту політичної влади, а до конкретної людини, яка обіймає цю посаду ( в даному повадку В.Ющенко). 

Більше третини опитаних вважає необхідним такий крок у випадку, якщо парламент виявиться непрацездатним. Такий сценарій підтримують частіше за інших респондентів мешканці Центрального, Південно-Західного і Західного регіонів (в середньому кожний другий). Серед виборців політичних сил, які потрапили до парламенту нового скликання, пряме президентське правління за умови недієздатності парламенту підтримують передусім прибічники блоку „Наша Україна” та БЮТ (відповідно 55% і 47%).

Беззастережне зміцнення влади президента (без висування будь-яких попередніх умов) підтримує кожний десятий респондент, насамперед електорат БЮТ, блоку „Наша Україна” та мешканці Західного регіону.  

Поруч з цим, на неприпустимість прямого президентського правління в Україні за жодних обставин вказав кожний третій учасник опитування. Така точка зору має підтримку насамперед серед електорату Партії регіонів, КПУ, а також мешканців Східного регіону та АР Крим.

Учасники опитування також не мають одностайного погляду на роль Президента в політичному житті України. Більше третини вважає, що глава держави має розділити владу з прем’єр-міністром, якого затверджує парламент. За сильного Президента, який має бути головою уряду і приймати на себе всю повноту відповідальності, виступає понад чверті респондентів. І навпаки, кожний десятий розглядає президента лише як своєрідний „символ нації” без владних повноважень, або взагалі виступає за скасування такої посади. Як і у випадку з ідеєю прямого президентського правління, на характер ставлення до ролі президента дається взнаки електоральний вибір.       

Повна презентація результатів цього опитування розміщена на сайті Центру соціальних і політичних досліджень СОЦІС: www.socis.kiev.ua

Із запитаннями стосовно результатів дослідження звертатися до Олександра Стегнія- експерта Інституту стратегічних досліджень (тел. 585-41-16)

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter