Найкращу візову систему мають консульства Фінляндії та Польщі, а найменш зручну - Франції та Литви.
Як передає кореспондент УНІАН, про це свідчать результати дослідження “Моніторинг візової політики країн Європейського Союзу”, проведеного наприкінці 2005-го року в консульствах країн-членів Європейського Союзу, що розташовані в Києві, Кишиневі, Мінську та Москві, які оприлюднила сьогодні на прес-конференції в УНІАН координатор проекту в Києві Ірина СУШКО.
І.СУШКО відзначила, що відмінність візової політики окремих країн Шенгенської угоди та країн ЄС є доволі істотною: країни-нові члени ЄС набагато рідше відмовляють у видачі віз, ніж консульства країн Шенгенської зони. Окрім того, громадяни РФ мають найбільші шанси на отримання візи, тоді як громадяни Білорусі - найменші. За відсотком відмов Україна стоять посередині, тобто українців по деяких позиціях випереджають громадяни Молдови.
І.СУШКО зазначила, що найбільший вплив на оцінку візової процедури має чинник ставлення працівників консульства до громадян. “Такі чинники, як великі черги, довга тривалість візової процедури, навіть вартість візи, не були суттєвими чинниками, які б показували обтяжливість візової процедури”, - сказала вона.
І.СУШКО відзначила низький рівень інформування громадян консульськими установами, яке здійснюється через інформаційний стенд, телефон, Інтернет, а також інформування співробітником консульства. Найслабкішою формою інформування виявився Інтернет. Не всі консульства можуть забезпечити якісну інформацію для тих, хто користується Інтернетом, зокрема, не всі консульства пропонують візову анкету в Інтернеті, окрім того, були випадки, коли роздруковану анкету консульства не приймали. У зв’язку з цим виявилася необхідність розвивати сферу інформування, пов’язану і Інтернетом, а також є потреба в інших способах отримання візової анкети та інформації, передусім для громадян з віддалених регіонів, які не мають доступу до Інтернету і яким дуже далеко добиратися до Києва за необхідною інформацією.
І.СУШКО також відзначила, що наявність комерційних структур, які пропонують послуги в отриманні візи, свідчить про те, що консульські установи недостатньо працюють у сфері інформування. Зокрема, під час дослідження були виявлені випадки, коли комерційні структури продавали інформацію, яка в консульствах надається безкоштовно. Зокрема, під консульством ФРН представники комерційних структур продають перелік візових вимог, який консульством надається безкоштовно. Водночас самі представники таких структур вважають, що вони допомагають консульствам.
При цьому І.СУШКО відзначила, що саме працівники комерційних структур підказують громадянам, які отримали відмову у видачі візи, подати апеляцію.
Вона зазначила, що необхідність кілька разів відвідувати консульство є однією з причин обтяжливості візової процедури. Згідно з дослідженням, лише один з 5 анкетованих зміг забрати візу після першого візиту до консульства, в інших випадках заявникам необхідно було відвідувати консульство до 9 разів.
Дослідники також звернули увагу, що черги є абсолютно невід’ємним елементом процесу отримання візи. ”Якщо поблизу консульства немає великих черг, то це не означає, що рівень тривалості візового процесу є коротшим, оскільки є практика запису заздалегідь. Тривалість візової процедури приблизно є однаковою”, - зазначила І.СУШКО.
Як зазначив у свою чергу заступник директора Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України Олександр СУШКО, у ситуації з візовою політикою країн ЄС слід розуміти, що на рівні правлячої еліти існує стереотип, що візова система спроможна запобігти проникненню великої кількості нелегальних мігрантів, транскордонної злочинності, стримати контрабанду, втім, немає жодних достовірних доказів, які б доводили цей факт. “Немає жодного зв’язку між наявністю візового режиму чи його відсутністю, а також між різними ступенями суворості візового режиму і ефективністю проникнення чи не проникнення транскордонної злочинності”, - сказав він.
О СУШКО зазначив, що на сьогодні візова політика керується здебільшого припущеннями, а не явними доказовими елементами.
Він відзначив дві проблеми, які існують у процесі видачі віз для українських громадян, - наївність і непоінформованість великої кількості громадян, особливо з невисоким рівнем освіти, а також вказування неправдивої мети подорожі до країн ЄС.
“Моніторинг візової політики країн Європейського Союзу” є складовою частиною реалізації програми Фундації Стефана БАТОРІЯ (Варшава) “Дружній кордон”.
В рамках проекту досліджувалися візові системи Бельгії, Франції, Німеччини, Чеської Республіки, Польщі та Великої Британії. Отримана систематизована інформація щодо візової політики досліджуваних консульських установ країн ЄС в Києві стане практичним аргументом для учасників переговорного процесу ЄС та України зі спрощення візового режиму.
