Сьогодні Конституційний Суд України оприлюднив Рішення у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України.

Як передає кореспондент УНІАН, автори подання звернулися до Конституційного Суду України з проханням дати офіційне тлумачення поняття `охоронюваний законом інтерес`, що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України.

`Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 18.07.1963 р. із подальшими змінами та доповненнями, – зазначається у поданні, – `Усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу`, а також роз`яснення, `чи стосується це поняття інтересу фізичної особи – акціонера акціонерного товариства, що звертається до суду за захистом порушених прав акціонерного товариства, акціонером якого він є, враховуючи ту обставину, що внаслідок порушених прав акціонерного товариства порушується також права акціонера цього товариства, закріплені у чинному законодавстві України, або статуті товариства`. Аналіз цієї процесуальної норми дає змогу дійти висновку, що законодавець розмежував поняття `право` та `охоронюваний законом інтерес`, за захистом яких заінтересована особа вправі звернутись до суду`. Права фізичних та юридичних осіб, йдеться далі у поданні, визначаються Конституцією України та законами України, що дає змогу з`ясувати їх зміст за допомогою тлумачення певної правової норми, у якій відповідне право зазначається, – наприклад, `право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію`, `право на підприємницьку діяльність`, `право на отримання дивідендів`, `право створювати філіали` тощо.

Таким чином, оскільки права фізичних та юридичних осіб прямо зазначені в Конституції України та законах України або безпосередньо випливають із змісту відповідних правових норм, при зверненні до суду за захистом порушеного або оспорюваного права зацікавлена особа завжди може визначити право, носієм якого вона є, шляхом посилання на відповідну норму закону. Водночас законодавство України не містить визначення `охоронюваного законом інтересу`, за захистом якого зацікавлена особа також вправі звернутись до суду.

Відсутність законодавчого визначення поняття `охоронюваний законом інтерес` допускає його різне тлумачення, що призводить до неоднозначної, а іноді суперечливої практики застосування судами України частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справ, порушених за позовами осіб, які не є безпосередньо суб`єктами спірних правовідносин, а тому не мають відповідних суб`єктивних прав, але мають безпосередній законний інтерес до таких правовідносин.

Отже, практична необхідність в офіційному тлумаченні поняття `охоронюваний законом інтерес`, указують автори подання, полягає у необхідності чіткого розуміння громадянами та юридичними особами свого права на звернення до суду, тому що цивільне процесуальне законодавство пов`язує задоволення вимог заявника (позивача) із встановленням факту порушення його права чи охоронюваного законом інтересу. Оскільки право на звернення до суду є одним з основоположних прав громадян та юридичних осіб і гарантується державою, законодавча невизначеність поняття `охоронюваний законом інтерес` є суттєвою перешкодою в реалізації права на звернення до суду, а відтак назване поняття потребує офіційного тлумачення Конституційним судом України.

Розглянувши матеріали подання, Конституційний Суд вирішив, що поняття `охоронюваний законом інтерес`, що вживається в ч.1 ст.4 ЦПК та інших законах України, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, яке є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

КС також вирішив, що акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі і третіми особами прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатись тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Рішення КСУ є обов`язковим до виконанням, остаточним і не може бути оскарженим.

У свою чергу на прес-конференції по закінченню засідання з цього приводу суддя КС Олександр МИРОНЕНКО зазначив, що це перше рішення `майже теоретичного характеру, яке дає правове роз`яснення, що таке поняття `інтерес`. До цього ж часу, зазначив він, у жодному юридичному довіднику чи енциклопедії розшифровки поняття цього слова немає.

За словами О.МИРОНЕНКА, тлумачення Конституційним Судом поняття `інтерес` під час його застосування суддями в судовій системі `дасть змогу бачити не лише форму, зміст закону, а й його дух`.

УНІАН