Я думаю, що нема сенсу говорити про ту ситуацію, яка сьогодні склалась в країні, бо вона критична і, насамперед, що мене хвилює більш за все, це питання стабільності фінансової. Я хотів би щоб мене чули у цьому плані, що ще кілька днів і фінансова система взагалі може розсипатись як `картковий будинок`, і відповідальність на себе ні Президент, ні Уряд за це не можуть взяти, бо Уряд працювати не може в нормальному режимі, і ви всі добре знаєте. Але я не знаю, яку ціль поставили ті люди, які сьогодні штовхають на такі заходи. Я цілі не знаю.
Я хочу поінформувати всіх, що у мене вчора відбулась зустріч з Віктором Андрійовичем Ющенком разом з Іваном Степановичем Плющем, разом з Володимиром Михайловичем Литвиним. Я не почув агресії з боку головної особи, так би мовити, Віктора Андрійовича.
Але я дивлюсь, що там усіма процесами керують вже зовсім інші люди, я не хочу називати їх прізвища, мені просто не хочеться їх називати, називати, хто вони є. Бо ті заклики, які лунають з їх вуст, перейшли межу, це просто виходить не тільки за рамки Конституції, законів українських, виходять за рамки просто здорового глузду. Таке враження, що десь хтось записав на плівку, вмикає – і одні і ті ж слова.
Я неодноразово говорив і сьогодні ще хочу повторитись, що раз склалася така ситуація, то треба сідати і говорити, не за рахунок революційної доцільності вирішувати усі проблеми. Бо уламки України, я не знаю, може комусь і потрібні, тільки не українцям. Я хочу на цьому наголосити. Бо йде розвал всієї системи. А за розвалом ви знаєте що.
Я в своєму зверненні говорив, що мрійники революцію затівають, фанатики її роблять, а користуються плодами негідники. Я не хочу прізвищ називати, вони відомі всім сьогодні. Я ні в якому разі не хочу образити Віктора Андрійовича, чи тих, хто хоче вести нормальний діалог. Головне, що на `круглому столі` ж домовились, давайте сідати терміново, працювати, негайно шукати вихід політично-правовий, бо ми бачимо що в правовому полі не можна розв’язати. Але хочу звернутись знову, нехтувати, тим що східна Україна, де робиться національний продукт, працює сьогодні не зважаючи ні нащо. Але вони своє слово сказали. Я стою на тій позиції, що ми ні в якому разі не повинні допустити розвалу України, розколу України. Хоча я розумію, що такі бажання в декого є. За тисячі років на ноги стала Україна, коли хтось закликає, встаньте з колін, то вона встала давно вже, не хочуть помічати це, почала нормально розвиватись, люди почали посміхатись на вулицях. Так що ж ми робимо?
Я не знаю, чи слухали ви вчора інтерв’ю наших міністрів. Але сьогодні зрозуміло, що мінімум більш ніж на мільярд не буде надходжень до податкової адміністрації. У чотири рази зменшився потік вантажів через Україну. Тепер те, що виробляється продукція, вона ж завжди під передоплату, то і ця система припинилась. Я думаю, що ніхто ж не хоче, ні Віктор Андрійович, ні Віктор Федорович, бути Президентом однієї частини України. Тому я відгукнувся на вашу пропозицію зустрітись, дійсно така зустріч необхідна. Я хотів би, що б ми без `накалу страстей`, а просто так, `по-чоловічому`, як кажуть, поговорили про ту ситуацію, яка є у ваших регіонах, щоб ніхто не робив спробу передати це, як залякування. Розпочав не схід, розпочав захід. У західних областях вже влади нема, відсторонені адміністрації місцеві. Перестали платити за вугілля, перестали платити за газ, перестали платити за електроенергію. Хто хоче поставити на коліна, і кого ставити? Я вчора на РНБО зачитав телеграму Національного банку України. Всі добре знають, що такі пристрасті на вулицях ведуть до того, що люди почали забирати гроші, міняти на долари. До чого це приведе, ви всі добре знаєте. Ще раз хочу сказати, всі хто це затіяв, повинні знати, що вони будуть нести відповідальність перед народом українським. Я не кажу про моральну відповідальність. Міністр фінансів України каже, що сьогодні в казні нема чим платити шахтарям, чим платити пенсії.


Новий вибір 2004