Найавторітетніше видання Франції «Le Monde» 22 листопада опублікувало на своїх шпальтах статтю «Прецедент `Трояндової революції` у Грузії», де проводить аналіз того, чим «Помаранчева революція» в Україні відрізняється від ситуації під час «Трояндової революції» у Грузії у листопаді 2003-го.

Постарілий та спірний президент, який був випещений ще за часів радянської епохи; демократична опозиція, яка вимагає повернення країни до Заходу, готова підштовхнути виборців вийти на вулицю, щоби перемога на виборах була визнаною. Інгредієнти політичної української кухні на перший погляд нагадують контекст Грузії листопаду 2003 року. Тоді прихильники молодого лідера Міхаїла Саакашвілі змогли примусити піти у відставку президента Едуарда Шеварднадзе. (...) Проте в Україні такий сценарій може виявитися набагато жорстокішим. Передовсім, тому що Україна має у десять раз більше населення, тому що опозиція тут не має загальнонаціональних ЗМІ, які могли б підняти маніфестантів, як то зробило грузинське телебачення «Руставі-2», де працюють команди молодих репортерів, дуже політизованих.

Країна розділена надвоє.

На відміну від Грузії, Україна – це країна, розподілена надвоє, з межею, що проходить через Київ. Захід непримиренно про-Ющенківський. Схід, з центром у Донецьку, який повністю контролює прем’єр-міністр і кандидат Янукович, - для влади є важливим ресурсом проросійських голосів.

Грузія часів Шеварднадзе була пригнічена невиплатою зарплат і відключеннями електрики. У Грузії Саакашвілі, заручившись підтримкою Мінгрелії і звіядістів, мусив протистояти лише маленькій владі Аджарії, справжній прошеварднадзинський вотчині, якою керував сатрап Абашидзе. Він знайшов у Тбілісі, напередодні `революції`, декілька сотень ополченців, озброєних металевими палицями. Але вони швидко розбіглися, побачивши обсяг маніфестацій.

Район Донбасу і Дніпропетровська, звідки походить президент Кучма, спроможні відправити міцні контингенти маніфестантів до Києва, чого не міг зробити аджарський лідер, союзник Шеварднадзе. Один з керуючих президентською адміністрацією Сергій Тігіпко, вже висловив загрози відправити групи шахтарів Донбасу до Києва, що не може не нагадати `висадку десанту` румунських шахтарів Жіу в Бухаресті, на початку 90-х років.

Психологічний фактор також має відіграти свою роль. Українці більш стурбовані питанням `національного` консенсусу, тоді як грузини вже показали, що вони спроможні вдатися до найжорстокіших дій, як то продемонструвала громадянська війна 1991-1992 років. Особистість лідера опозиції Віктора Ющенка, економіста і технократа з поважним характером, схоже, завадить йому завдати якихось радикальних заходів, на відміну від його `alter ego` Саакашвілі`.

ІМІ