Київ. 16 вересня. УНІАН. 71% внутрішньо переміщених жінок хоча б раз в житті стикалися з певною формою гендерно-орієнтованого насильства (ГОН).

Такі дані дослідження повідомила керівник відділу вивчення громадської думки ГО «Аналітичний центр «Соціоконсалтингу» Анна Фенчак на прес-конференції в УНІАН.

Дослідження проводилося у 10 проектних регіонах України протягом березня-липня 2016 року в рамках проекту «Мобілізація внутрішньо переміщених жінок проти домашнього та гендерно-орієнтованого насильства».

За її словами, проблема такого насильства є для України «вкрай актуальною, і це пов’язано із зростанням агресії в суспільстві, що супроводжується окупацією частини території України та проведення на сході країни військових дій».

«Результати опитування показують суттєво нижчий рівень усіх проявів психологічного та сексуального насильства в приймаючих громадах, а також менше поширено фізичне переслідування та досвід отримання тілесних ушкоджень по відношенню до переміщених жінок», - сказала Фенчак.

Вона зазначила, що найбільш поширеним видом ГОН залишається психологічне насильство, бо від нього потерпали 57% жінок до переміщення та 50% - після переміщення. Крім того частка опитаних жінок, які стикалися з сексуальним насильством, скоротилася з 11% до переміщення до 4 % після переміщення, а фізичного насильства – відповідно з 15% до 4%.

За словами Фенчак, оскільки переміщені жінки не мають «міцного укорінення у приймаючих громадах та не користуються підтримкою місцевих мешканців, то зростає вразливість жінок до різноманітних проявів насильства поза межами сім’ї».

Особливе занепокоєння експертів викликають випадки порушення прав жінок ВПО (внутрішньо переміщені особи) роботодавцями або власниками орендованого житла.

Фенчак наголосила, що домашнє насильство залишається глибокоукоріненим явищем в українському суспільстві, а громадянами такі ситуації не сприймаються як екстраординарні. Зокрема, дослідження показало, що зросло фізичне насильство чоловіків до жінок з 16% до переїзду до 34% після переїзду. За його даними, 63% жінок , які пережили насильницькі ситуації, поділилися цим з іншими особами, 31% - з подругами та друзями, 23% - з батьками. Лише десята частина постраждалих зверталася до правоохоронних органів і практично стільки ж респондентів - до соціальних працівників.

Керівник проекту «Мобілізація внутрішньо переміщених жінок проти домашнього та гендерно орієнтованого насильства» всеукраїнської благодійної організації «Конвіктус Україна» Юлія Царевська повідомила, що в 2017 році буде відкрито Центр соціально-психологічної допомоги, де постраждалі переміщені жінки зможуть проживати разом з дітьми, проходити програму соціально психологічної реабілітації. Це буде центр, розрахований на проживання 15 жінок з дітьми, який має бути недоступний для їх кривдників. Царевська пояснила, що в центрі проживатимуть жінки від трьох до шести місяців, і скоріш за все він буде розташований неподалік Києва.

Колишній радник Міністерства соціальної політики України з питань ВПО, громадська діячка з Донецька Валерія Вершиніна зазначила, що існування таких реабілітаційних центрів є дуже важливим. При цьому вона зауважила, що «статистика Донецької області ще задовго до конфлікту, на жаль, була досить несприятливою щодо ГОН.

«Але і в самому Донецьку, і великих містах області існували центри, які, на жаль, в результаті військового конфлікту або залишились на непідконтрольній Україні території, або ті, що залишились, діють в денному форматі», сказала радник.

Викладач Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова, експерт Дмитро Гаврилюк заявив, що дуже важливо, щоб жертвам насильства надавалася допомога і проводилася робота щодо недопущення таких ситуацій. Він наголосив, що необхідно активно долучати жінок до політичного процесу, громадського життя.

За його словами, проблему насилля над жінками можна вирішувати в двох площинах - впровадження правових норм, які посилять відповідальність за насильство над жінками, а друга - виховання молоді в дусі толерантності і публічні засудження цих фактів.