Громадські активісти вимагають визначити переселенців як групу ризику щодо туберкульозу

14:20, 01 квітня 2016
Останні події
69 0

Київ. 1 квітня. УНІАН. Переселенців слід визначити як групу ризику щодо туберкульозу.

Про це на прес-конференції в УНІАН заявив голова правління фундації «Громадський рух «Українці проти туберкульозу»» Віталій Руденко.

Він підкреслив, проблема туберкульозу лишається актуальною для України.

«Є перебої з постачанням протитуберкульозних засобів. Це призводить до поширення мультирезистентного туберкульозу. На сьогодні МОЗ не прореагувало на той факт, що у нас в країні з’явилося понад 1 млн 300 тис. вимушених переселенців з Криму та сходу країни. Це ті регіони, які лідирували з поширеності туберкульозу. На його думку, слід визначити переселенців, як групу ризику щодо туберкульозу», - наголосив він.

«МОЗ не реагує на цю ситуацію, і в нас є запитання. Сіра міграція та інші чинники призводять до погіршення соціально-економічної ситуації, яка негативно впливає на поширення цієї інфекційної хвороби,» - сказав Руденко.

!!!За його словами, на сьогодні в Україні, за офіційними даними, показники захворюваності на туберкульоз - 71,5 на 100 тис. населення.

«Але, за оціночними даними ВОЗ, у нашій країні ці показники – 94 на 100 тис. населення. Недовиявлені випадки – це резервуар для мультирезистентного туберкульозу», - констатував голова фундації.

Завідувачка відділення мультирезистентного туберкульозу Інституту фтизіатрії та пульмонології ім. Ф.Г.Яновського НАМНУ Наталія Литвиненко зазначила, що в Україні є тенденція до зниження показників щодо захворюваності та смертності від туберкульозу.

«Максимальний показник захворюваності був зафіксований у 2005 році. Він сягав 90 на 100 тис. населення. Смертність сягала 20% (сьогодні близько 13%). Це були роки, коли не було ефективних національних програм, не було державних закупівель протитуберкульозних препаратів. Це були наслідки економічної кризи 90-х років плюс та відсутності національної стратегії проти туберкульозу. Майже кожен п’ятий помирав від туберкульозу. Зараз ситуація поліпшується. Не такими темпами як б хотілося», - запевнила вона.

Литвиненко підкреслила, що на епідемію туберкульозу безпосередньо впливають соціальні проблеми.

«Це не лише медична проблема, а величезна соціальна…До подолання туберкульозу необхідно долучити соціальних працівників, психологів, які допомагали б пацієнтам. Цей компонент у нас майже не розвинений. На сьогодні соціальним супроводом охоплено лише 12 % хворих на туберкульоз. Тому ми маємо низький результат у лікуванні», - підкреслила вона.

Віце-директор громадської спілки «Асоціація з інтенсивного лікування важких інфекційних хвороб «INCURE» Тетяна Спринсян зазначила, що з переходом зі стаціонарної на амбулаторну форму лікування пацієнтів з туберкульозом є ризик переривання курсу терапії.

«Таким пацієнтам потрібно пояснювати, що, незважаючи на побічні ефекти протитуберкульозних ліків, їх необхідно приймати. Така робота зараз не ведеться і немає інструментів, щоб проводити це роз’яснення», - сказала вона.

За її словами, в Україні зміняться умови закупівлі протитуберкульозних препаратів. Зараз за українські кошти закуповується 50% препаратів.

«Без донорських коштів ми не зможемо забезпечити хворих ліками. З 2017 року Глобальний фонд припинить фінансувати половину вартості протитуберкульозних ліків другого ряду», - додала Спринсян.

Член Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ/СНІДу при Кабінеті міністрів України Ігор Горбасенко констатував, що в Україні є дефіцит протитуберкульозних препаратів першого ряду.

«Жодного разу національна програма не була профінансована на 100%. Ліків постійно не вистачає. Є також проблема, коли в умовах переходу на амбулаторну форму скорочується кількість лікарняних ліжок, диспансери закриваються. Але кошти мають лишатися у диспансерах, йти на інші потреби, зокрема на зарплатню лікарям», - сказав він.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter