Київ. 8 вересня. УНІАН. Експерти заявляють про політизацію освіти в Україні.
Про це йшлося на засіданні круглого столу в УНІАН на тему «Перший рік освітніх реформ: результати, загрози, моделі розвитку».
Кандидат політичних наук, старший викладач НТУУ «КПІ» Олексій Якубін заявив, що політизація освіти відбувається у тих дисциплінах, які не мають бути політизованими.
«Парадокс політизації в Україні полягає в тому, що офіційно політологію намагаються прибрати для всіх спеціальностей викладання. При цьому політизація проникає в ті дисципліни, які мали б бути менш політизовані, і саме тут є проблема. У нас політизація починає відбуватися латентно, і нібито об’єктивне знання, яке дається і студентам, і школярам, і вони починають вважати, що це щось природнє, й інакше не може бути», - сказав експерт.
За словами соціолога, заступника директора Центру соціальних і трудових досліджень Володимира Іщенка, можна по-різному політизувати освіту. «Коли вона політизується згори вниз із національно-патріотичним відтінком чи з якимись релігійними нюансами, це нікому не потрібно. Так само шкідливою була політизація освіти в Радянському Союзі, яка абсолютно не сприяла критичному мисленню», - сказав він.
Активіст незалежної студентської профспілки «Пряма дія» Роман Лексіков, у свою чергу, назвав найбільш гальмуючим фактором в розвитку системи освіти інертність студентів. «Держава та адміністративний апарат роблять усе, щоб зберегти статус-кво, щоб сприяти інертності студентства, а воно не дуже-то й чинить опір», - сказав ві.
Як зазначив Лексіков, у більшості західних країн студентська самосвідомість і студентській рух набагато сильніші, ніж в Україні. За його словами, українські студенти «заражені ідеєю індивідуального ринкового успіху», і дуже мало хто з них замислюється про освіту як про щось більше, ніж про зміну власного світогляду. Він також повідомив, що українські студенти погано знають свої соціальні, культурні та освітні права під час навчального процесу і не хочуть за це боротися.
«Мені здається, що зараз ми перейшли в іншу стадію, коли все погано, але ніхто не знає, з чого почати робити зміни. Протягом останніх двох років я помітив, що багато студентів налаштовані досить опозиційно до існуючої освітньої моделі, але у кращому випадку хочуть почати зміни, але не знають з чого», - додав Лексіков.
