З них, за даними правозахисників, знайдено на сьогодні 3484 особи, а доля 1165 зниклих невідома.

Київ. 30 липня. УНІАН. Харківська правозахисна група (ХПГ) задокументувала 4649 випадків зникнень безвісти осіб, в основному, в боях на сході України.

Про це на прес-конференції в УНІАН повідомив правозахисник, директор ХПГ Євген Захаров.

Розповідаючи про результати виконання проекту «Насильницькі зникнення та зникнення безвісти під час збройного конфлікту на сході України у 2014- 2018 роках», він зазначив, що проект здійснено за фінансової підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні.

За його словами, з них 3135 - чоловіки, 645 - жінки, 239 - діти, і стать 630 зниклих «ми не визначили за браком інформації».

Він зазначив, що одним з джерел інформації були заяви про зникнення, які подають люди до Національної поліції і «було подано більше як 8400 заяв про зникнення, починаючи з 2014 року».

Захаров зазначив, що також використовувалися численні інформаційні запити до органів влади, а також інформація, зібрана під час моніторингових поїздок до населених пунктів вздовж лінії розмежування.

Також він повідомив, що на сьогодні було знайдено 3484 особи, а доля 1165 зниклих невідома. При цьому наголосив, що «це йдеться тільки про дані, задокументовані нашою організацією і внесені до нашої бази даних, тобто тут треба вживати слово - щонайменше».

Найбільша кількість зникнень, за даними правозахисників, сталася під час активної фази воєнного конфлікту у 2014-2015 роках. «Наша база даних містить інформацію про 983 випадки зникнення цивільних осіб та 843 випадки зникнення членів законних збройних формувань у 2014 році, в 2015 році - 361 цивільного і 216 військових, у 2016 році - 178 цивільних і 19 військових, у 2017 і 2018 роках та в першій половині 2019 року нами було зафіксовано та внесено до бази даних зникнення 40 цивільних осіб та 22 військових», - сказав Захаров.

Правовий експерт ХПГ Ігор Сосонський зазначив, що серед усіх випадків зникнення цивільних осіб, які внесені до бази даних ХПГ, 621 випадок можна кваліфікувати як насильницькі зникнення, тобто йдеться про те, що жертви насильницького зникнення були позбавлені захисту закону після затримання і не мали жодного зв’язку зі своїми рідними.

Захаров з цього приводу зазначив, що йдеться про порушення статті 7 частини 1 пункту "і" Римського статуту Міжнародного кримінального суду, де цей злочин трактується як злочин проти людяності. При цьому він нагадав, що Україною не ратифіковано на сьогодні Римський статут.

«Кінцевою метою цього проекту є, безперечно, насамперед розшук зниклих і оприлюднення інформації про це все, а з правової точки зору - кваліфікація насильницьких зникнень як злочину проти людяності – чи можлива вона, і підготовка відповідного подання до офісу прокурорів Міжнародного кримінального суду», - сказав Захаров.

Сосонський повідомив, що на підставі цих даних правозахисники підготували подання до Міжнародного кримінального суду.

Він додав, що паралельно, відповідно до статті 147 Женевської конвенції, правозахисники надавали зазначеним випадкам і іншу кваліфікацію. «Тому що особи, які потрапляють до полону або яких викрадають, і доля яких довготривалий час невідома, вони піддаються різного роду діям, які можуть бути кваліфіковані як міжнародні вкрай важкі злочини - вбивство, тортури, приниження людської гідності, незаконне ув’язнення», - пояснив експерт.