Самоврядування піднімає тривогу: ефект від реформ децентралізації влади перекреслюється централізацію сільської економіки та місцевих ресурсів в руках не сільських жителів і просить у центральної влади більше повноважень щодо контролю та розпорядження землями в межах своїх територій, суттєвішої фіскальної автономії та імплементації у вітчизняне законодавство європейських норм щодо спрощеної реєстрації, пільгового оподаткування та пріоритетної підтримки суб’єктів місцевої економіки.

Лише рішучі кроки по стимулюванню економічної активності в селах дадуть змогу підвищити рівень соціальної самоспроможності сільських жителів та громад,  призупинять деградацію сіл і започаткують сталий сільський розвиток.

Київ. 30 жовтня. УНІАН. Місцеве самоврядування просить у центральної влади більше повноважень щодо контролю за використанням земель сільськогосподарського призначення в межах територій громад, суттєвішої фіскальної автономії та імплементації європейських норм щодо спрощеної реєстрації, пільгового оподаткування та пріоритетної підтримки суб’єктів місцевої економіки.

У прес-конференції приняли участь: голова Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад (ВАССР), голова Фурсівської об'єднаної територіальної громади Микола Фурсенко; виконавчий директор Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад Микола Поєдинок; член-кореспондент НАН України, голова координаційної ради ГО "Українська мережа сільського розвитку" Олена Бородіна; заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», експерт Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад Віталій Саблук; експерт USAID Сергій Кубах; керівник програми місцевого системного розвитку  Наталія Слинько.

 «Нам зараз повертають землі сільськогосподарського призначення, які перебувають за межами населених пунктів у комунальній власності. Але ці землі вже кимось використовуються. І ці користувачі не дуже погоджуються, щоб там щось створити на користь громади. Вони роблять свій бізнес, який найчастіше полягає у вирощуванні сільгосппродукції практично без залучення жителів громад. Мало кого цікавлять можливості створення сільських кооперативів і сімейних фермерських господарств. І коли питання постає в тому, щоб відновити сімейні фермерські господарства, а держава вирішила давати на це допомогу, на місцевому рівні допомогти їм звестися на ноги, укрупнитися і з часом стати бюджетокорисними для громади - то спершу є і бажаючі, і запал місцевих керівників, але після того як ми зтикаємось із складнощами у реєстрації, відсутностю спрощених правил та податкових звільнень для простих людей, бюрократичними процедурами в одержанні прямої підтримки, дефіциті власних фондів для допомоги - таких людей стає, на жаль, дуже мало, а у сільських лідерів опускаються руки», - зазначив  голова Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад Микола Фурсенко 

Також, за словами Миколи Фурсенко, на сьогодні система розподілу сільськогосподарських земель між територіальними громадами незбалансована, Уряд досі не ввів єдину відкриту базу земельних ділянок, що ускладнює їх облік і сприяє нерівному доступу до них. При цьому,  як повідомила  член-кореспондент Національної академії наук України і голова координаційного центру громадської організації «Українська мережа сільського розвитку» Олена Бородіна, Уряд України вже вживає деякі заходи для розвитку українських сільських громад і приведення законодавства у цьому напрямі до європейських стандартів. «Перш за все слід відзначити концепцію про розвиток фермерства та кооперації, яка була ухвалена у нас на державному рівні, і вже на початок року у нас був розроблений порядок використання коштів на реалізацію цієї програми.

Але ми бачимо безліч нюансів щодо можливості участі фермерів у цій програмі. Інший напрям - зміна в Податковий кодекс для стимулювання розвитку сімейних ферм і фермерських господарств, за яким вже в 2019 році для фермерських господарств буде впроваджена система пільгової сплати єдиного соціального внеску», - сказала Бородіна.

Разом з тим, як зазначив заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» і експерт Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад Віталій Саблук, на отримання широкої допомоги з державного бюджету можуть претендувати лише ті сімейні фермерські господарства, які зареєстровані як фізичні особи-підприємці або юридичні особи. Це протирічить практиці європейських та інших розвинених країн, в яких пряма підтримка надається господарюючому на землі незалежно від його правового статусу, в тому числі – громадянам, які простою заявою по місцю проживання сповіщають контролюючі органи про початок самостійного господарювання без реєстрації підприємцем чи засновком компанії. Відсутність таких норм в Україні унеможливлює доступ таких господарств до дотацій. Вони також не можуть використовувати ексклюзивні порівняно із юрособами та підприємцями переваги, якими користуються прості селяни-самозайняті фермери в європейських країнах: не вести бух облік і обраховувати дохід по нормативу з гектару в кінці року, сплачувати нульові податки на перші п’ять-десять тисяч або із перших десяти-двадцяти гектарів на одного самозайнятого, не виписувати і не збирати податкові накладні, але бути рівноправними постачальниками продукції.

За словами Саблука, уряд повинен зняти заборону в Господарському Кодексі на право громадян бути суб’єктами господарювання без реєстрації підприємцем, як це зроблено в 2011 році для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність – артистів, адвокатів, літераторів, духовенства, та представників деяких інших „несільських” професій, звести порядок їх реєстрації до однієї заяви, дозволити їм використовувати податок на доходи фізичних осіб в тому числі із зарібків на орендованих землях та паях, а не лише виключно на своїх присадибних та садово-товариських ділянках, узаконити їх рівні права на одержання дотацій без купи документів і незалежно від того, чи реєструвався селянин підприємцем, чи лише „по заяві” в місцевий контролюючий орган. Крім того, він зазначив, що для ефективного розвитку малих форм господарювання в українських селах влада повинна ввести в законодавство ряд норм щодо забезпечиення їх безоплатним навчанням та спрощеним наглядом за харчовою безпекою продуктів, які виробляють і поставляють на ринок селянські господарства, місцями безкоштовного продажу своєї продукції окремо від перекупщиків  та під координацією органів місцевого самоврядування з тим, щоб відповідальні за якість своєї продукції селяни одержали маркетингову перевагу – кращі ціни та більшу довіру від покупців.

Також, самоврядування повинно мати право надавати суб'єктам місцевої економіки 50% знижку по податку на землю чи на нерухомість. Такими суб’єктами згідно європейської практики, за словами Саблука, повинні вважатися всі підприємства, у яких всі засновники проживають в громаді, та всі господарства місцевих жителів, які зареєструвались „по місцю” підприємцями чи зареєструвались згідно заяви як самозайняті особи, у яких не менш ніж половини земель в обробітку чи потужностей у використанні знаходяться в межах території громади, зареєстровані та сплачують податки по місцю діяльності і реєстрації.

За словами учасників прес-конференції, пряма підтримка в Україні повинна бути побудована за європейським зразком: надаватись лише „активним” фермерам, третина підтримки направлятись самозайнятим господарствам незалежно від форми реєстрації, одна десята – на навчання малих фермерів, мати обмеження не більше ніж 10 мільонів гривень в одні „активні руки”, що відповідає діючому обмеженню у триста тисяч євро в ЄС. А програми розвитку сільського господарства повинні орієнтувати фермерів на те, що в обмін на податкові преференції та фінансову допомогу вони повинні забезпечити державі безпеку продовольства, сприяти розвитку об'єднаних громад та зняти навантаження з бюджетів по розвитку тих елементів сільської інфраструктури, яким користуються як соціально захищені, так і самоспроможні жителі громад. При цьому, державна політика в цій сфері повинна стимулювати фермерів не лише виробляти продукцію, а й створювати суспільні блага у вигляді безпечного навколишнього середовища, благополуччя тварин, безпеки продуктів харчування, передумов для розвитку туризму та інших галузей сільської економіки. Сталий розвиток означає здатність громади самостійно протидіяти ринковим та соціальним викликам, для чого суб’єкти місцевої економіки та місцеве самоврядування повинні відновити свій партнерський інтерес один до одного, одержувати кожен свої вигоди від такої взаємодії.

Фото з прес-конференції: https://photo.unian.net/ukr/themes/82578