Всеукраїнська громадська організація Служба захисту дітей висловлює занепокоєння тим, що низка положень, ухваленої 17 жовтня 2007 року Постанови Кабінету Міністрів України № 1228 «Питання організації виконання законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування», суперечить чинному законодавству України та не узгоджується між собою.
Можливо ці „недоречності” не викликали б особливої стурбованості, якби не стосувалися долі понад 64 тис. дітей-сиріт, які вже виховуються опікунами, а також близько 15 тис., над якими щороку встановлюється опіка.
Ось лише окремі новації, запропоновані Постановою: запровадження письмової згоди дитини, що досягла семи років, на відчуження її житла; обмеження віку громадян, які можуть бути опікунами; неможливість призначення опікунами осіб, які вже були опікунами; запровадження судового рішення для визнання людини психічно хворою, розумово відсталою; введення акту про безпритульність як документу, що свідчить відсутність у дитини батьків; обмеження права особи подати заяву про зняття з себе повноважень опікуна та ще чимало інших.
Спробуємо оцінити ці положення Постанови з точки зору захисту прав дитини.
Отже, від часу прийняття Постанови дитина семи років, яка перебуває під опікою, має складати письмову згоду на відчуження житла. При цьому не визначено форму такої згоди, порядок її складання, подачі до органу опіки та піклування тощо. Чи може семирічна дитина надаючи письмову згоду усвідомлювати зміст свого правочину? Чи може вона оцінити свою потребу в подальшому житті мати житло?
До відома: Питання захисту житлових прав дитини є одним з найскладніших і до теперішнього часу законодавством України системно не врегульованим. Тільки протягом першого півріччя 2007 року в притулках перебувало 104 дитини через порушення їх житлових прав. За 2006 рік в судах було розглянуто 1711 справ щодо поновлення та захисту прав дитини на житло.
Наступне. Протягом 2006 року із 21 тисяч дітей, що отримали соціальну допомогу у притулках для дітей, понад 16 тисяч (тобто 76 %) – це діти, які мають сім’ю. Акт про безпритульність для цих дітей засвідчує лише, що вони не мають певного місця проживання (це, до речі, зазначено й у статті 1 Закону України „Про охорону дитинства”), а не втрату юридичних зв’язків між дитиною та її батьками або неспроможність останніх виховувати дитину. Отже, визнати дитину такою, що потребує опіки, а тим більше призначити опіку за цим Актом – протизаконно.
А чому, на думку авторів Постанови, не може виховувати дитину опікун, що досяг 55 років, якщо ця людина в силі, є близькою дитині, підтримує її у складних обставинах життя? Можливо тому, що Постанова розширила коло осіб, які не можуть бути опікунами у зв’язку із хронічними хворобами (тобто холециститом, гастритом, ринітом тощо)? Понад 50 % (близько 35 тисяч) дітей під опікою – це ті, що живуть з опікунами, які досягли пенсійного віку. Не кожна така опікунська сім’я може довести родинність стосунків. До того ж законодавчо не визначено коло осіб, які вважаються родичами дитини при встановленні опіки.
А чим завинили люди, які вже є усиновлювачами, опікунами або прийомними батьками? Адже від часу прийняття Постанови і вони не можуть взяти дітей під опіку!
Чи допоможе захистити дитину обмеження Постановою права опікуна подати заяву про звільнення від взятих (до речі добровільно) на себе зобов’язань? Адже є випадки, коли стосунки між людьми не складаються.
Чи погодяться лікарі та судді з тим, що віднині визнавати громадян психічно хворими та розумово відсталими має суд? До сьогодні жодним з актів законодавства визнання особи психічно хворою, розумово відсталою не було віднесено до компетенції суду. І чи не є судовий розгляд цих питань порушенням прав людини?
В цілому понад дві третини положень Постанови суперечать законодавству України, а саме: статті 24 Конституції України, статтям 244, 249, 250, 251 Сімейного, статтям 64, 74, 75, 76, 715, 716 Цивільного кодексів України. Це унеможливлює практичне застосування документу, ускладнює діяльність органів опіки та піклування. Постанова Кабміну Міністрів України № 1228 є нищівною для розвитку такої форми влаштування сиріт, як опіка і піклування.
З метою дотримання принципу верховенства права Всеукраїнська громадська організація Служба захисту дітей звернулась до Кабінету Міністрів України негайно призупинити дію зазначеної Постанови та переглянути її на предмет скасування або приведення у відповідність до законодавства України.
26.10.2007
