Сильна опозиція є невід’ємним елементом демократичної політичної системи, її діяльність сприяє політичній конкуренції, що виступає рушієм змін. Парламентська опозиція самовизначається як опонент влади, не бере участі у формуванні уряду і не підтримує його програму. "Діяльність парламентської опозиції як опонента владної політичної сили у принципі неможлива на засадах її участі у владі. Це неможливо ні через делегування представників до наявних урядових структур, ані шляхом створення альтернативних чи паралельних інститутів державного управління. У кожному такому випадку виникає загроза дискредитації самої ідеї політичної опозиції. Такі процеси провокуватимуть політичну корупцію, монополізацію політичного поля і будуть розцінюватися суспільством як змова опозиції з владою. Разом взяті, такі чинники знижуватимуть рівень довіри з боку суспільства до всіх учасників політичного процесу, - стверджує керівник політичних програм Українського незалежного центру політичних досліджень Світлана Конончук. - Демократія має базуватися тільки на однозначному, зрозумілому для суспільства, статусі учасників політичного процесу та легітимних процедурах. А свою міць опозиція має здобувати через посилення власної інтелектуальної, кадрової, організаційної, медійної спроможності та впливаючи на суспільну свідомість".
Що стосується дискусії про потребу законодавчого упорядкування діяльності парламентської опозиції, то, на думку фахівців УНЦПД, це доцільно робити в умовах незрілої демократії та практики недотримання домовленостей, що власне й має місце в Україні. Для упорядкування статусу і засад діяльності парламентської меншості доцільніше внести доповнення до чинних законодавчих і нормативних актів, хоча вибір юридичної форми документа - справа законодавця, вважають в аналітичному центрі. "В умовах становлення політичних інститутів, доволі частих конституційних змін і несталості законодавчого поля необхідно буде щоразу по-новому переоцінювати те поле, в якому має працювати парламентська опозиція, - звертає увагу Світлана Конончук. - Зараз головне - окреслити статус парламентської опозиції, право кожної з фракцій меншості на провадження опозиційної діяльності, порядок формування і припинення діяльності парламентської опозиції, порядок консультацій з опозицією при формуванні уряду. Варто також визначитись із доцільністю та межами фінансової підтримки опозиції та порядком доступу до інформації про урядові рішення на етапі їх підготовки. Особливо важливо передбачити форму імунітету учасників опозиції в разі скасування норми про депутатську недоторканність".
Дослідники вважають також за доцільне підтримати ідею створення фракціями меншості "тіньових урядів". За словами експерта проектів УНЦПД Олега Яроша, "хоча така форма діяльності, як "тіньовий уряд", має реальну політичну вагу лише у вестмінстерській системі, її можна рекомендувати політичній опозиції і в Україні. "Тіньовий уряд" - це додатковий інструмент розвитку спроможності опозиції, який дозволить їй здобути ряд переваг. Опозиція отримає можливість перевірити здібності того чи іншого політика у своєму складі, його відповідність пошукуваній посаді в уряді, отримає механізм кваліфікованої розробки стратегій і можливість впливу на уряд для врахування її позиції. Крім того, опозиція не втратить компетентність, зможе гнучко реагувати на політичний процес, проводити ефективну і змістовну дискусію, доводити виборцям, що вона здатна управляти ефективніше і - головне - цілком готова до перебрання влади на себе", - пояснив експерт.
Український незалежний центр політичних досліджень
м. Київ, вул. Пирогова, 4/26
235-65-05; 230-91-78
