Протягом останніх трьох років кількість дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, які залишаються в дитячих будинках та інтернатах, зросла втричі.
Про це повідомила на прес-конференції в агентстві УНІАН голова наглядової ради Всеукраїнської громадської організації “Суспільство рівних можливостей” Світлана ДЯДЧЕНКО.
За даними служб у справах неповнолітніх, які навела С.ДЯДЧЕНКО, приріст дітей на обліку, тобто різниця між кількістю дітей, поставлених на облік, і кількістю дітей, які були усиновлені, становив у 2004 році 2000, у 2005 році - 2972 дитини, у 2006 році - 4347, у 2007 році – 6424 (з розрахунку даних за 1-й квартал, помножених на 12 місяців). “Тобто, порівняно з 2004 роком, кількість дітей, які залишаться в дитячих будинках та інтернатах, зросла майже в три рази”, - наголосила С.ДЯДЧЕНКО.
Вона також зазначила, що з кожним роком кількість дітей, які поставлені на облік і які підлягають усиновленню, зростає. Так, у 2004 році було поставлено на облік 6 тис. дітей, у 2005 р. - 6500, у 2006 р. – 6916 дітей. Якщо ж дані за перший квартал 2007 року розрахувати шляхом інтерполяції, то в 2007 році на облік буде поставлено 9304 дитини.
Крім того, повідомила С.ДЯДЧЕНКО, із збільшенням народжуваності в Україні зростає і кількість дітей, яких залишають батьки.
“Ми вважаємо, що причиною цього є те, що держава стимулює народжуваність не якимись опосередкованими методами, а саме грошима”, - зазначила вона.
С.ДЯДЧЕНКО зауважила, що закон також передбачає право національного усиновителя на отримання грошей. “Тобто, ми запустили механізм того, що дітей віддають в дитячі будинки горе-мами, яких стимулюють грошима, і ми хочемо повторно включити механізм вже стосовно національного усиновителя”, - сказала вона.
Водночас С.ДЯДЧЕНКО наголосила на необхідності стимулювання національного усиновителя. Вона зазначила, що варто припинити розмови про існування черги серед вітчизняних усиновителів: насправді ніякої черги немає, вона існує лише на паперах у чиновників. С.ДЯДЧЕНКО переконана, що варто провести потужну соціальну рекламну кампанію, щоб пояснити тисячам бездітних українських сімей, що для усиновлення необхідно зібрати рівно стільки документів, скільки й на водійське посвідчення.
Як зазначила народний депутат Любов СТАСІВ, кардинально вирішити проблему сирітства могла б Державна цільова програма розвитку національного усиновлення дітей “Кожній дитині - власну родину”. Відповідний законопроект був зареєстрований у Верховній Раді ще в березні 2005 року, а перше читання він пройшов у лютому 2006 року. Однак після того, як цей документ потрапив до Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму, його прийняття, за словами депутата, застопорилося.
“Прийняття цієї програми значно покращить ситуацію із захистом прав та інтересів дітей, позбавлених батьківського піклування, створить передумови для подальшого розвитку національного усиновлення в Україні, а також поліпшить соціальних захист усиновлених дітей та сімей, які наважилися їх прийняти”, - вважає Л.СТАСІВ.
Учасники прес-конференції висловили спільну думку про те, що для того, щоб зупинити зростання кількості дітей-сиріт, владі треба якомога швидше повернутися до проблем усиновлення лицем. На переконання виступаючих, тим, хто все ж таки усиновив дитину, держава повинна допомагати опосередковано. Насамперед, це можуть бути пільги при медичному обслуговуванні, при отриманні освіти, пільгові путівки на відпочинок.
