Народний депутат від Партії регіонів Вадим КОЛЕСНІЧЕНКО заявляє, що Доповідь Міністерства юстиції про стан виконання Україною міжнародних зобов’язань у рамках Європейської хартії регіональних мов викривлює дійсний стан речей і має декларативний та маніпулятивний характер.
Як передає кореспондент УНІАН, про це він сказав сьогодні на прес-конференції в УНІАН, коментуючи Доповідь для Ради Європи щодо виконання Україною положень Європейської хартії регіональних мов, яку Мін’юст представив 20 квітня.
На прес-конференції В.КОЛЕСНІЧЕНКО представив результати незалежного моніторингу мовної ситуації в Україні та альтернативного Звіту, підготовленого депутатом та громадською організацією “Правозахисна організація ”Спільна мета”.
За словами В.КОЛЕСНІЧЕНКА, цей Звіт буде передано Генеральному секретарю Ради Європи, державним органам України, громадським організаціям.
Він зазначив, що за рахунок маніпулювання цифрами автори Доповіді уникають відповіді на незручні запитання, наприклад: наявність диспропорцій у кількості носіїв мови в регіоні та кількості учнів, які навчаються нею, створення перешкод у діяльності ЗМІ, які сприяють захисту та розвитку саме регіональних мов, та інших, не менш гострих питань.
За словами В.КОЛЕСНІЧЕНКА, у Доповіді немає правдивих відповідей на запитання щодо вертикалі відповідальності за витрачання державних коштів на виконання Хартії та системи координації діяльності державних органів з імплементації Хартії.
На переконання В.КОЛЕСНІЧЕНКА, злочинною є спроба віднести до не територіальних мов білоруську, молдовську, кримськотатарську, болгарську, румунську, польську, угорську, єврейську та ін. Він зазначив, що за даними всеукраїнського перепису населення, ці меншини мешкають доволі компактно в певних регіонах.
В Звіті зазначається, що віднесення цих мов до “не територіальних”, очевидно, має на меті позбавити їх носіїв елементарних прав в освіті, спілкуванні з органами державної влади, правосудді.
У Звіті також зазначається, що у Доповіді Міністерства юстиції взагалі не надаються статистичні відомості щодо кількості носіїв регіональних мов. Натомість наводяться лише дані щодо кількості представників національних меншин. Проте ці відомості суттєво відрізняються. Наприклад, за даними перепису населення 2001 року, в Україні мешкають 8 млн. 334 тис. 141 росіян, тобто 17,3% від загальної кількості. Але російську мову як рідну визначили вже 13,5 млн. осіб, що становить близько 30% населення України.
В.КОЛЕСНІЧЕНКО зазначив, що у Доповіді жодним чином не згадується проблема, пов’язана з діяльністю регіональних телерадіокомпаній, що в результаті призводить до ситуації як у м. Севастополь, коли понад 91% населення, “рідна мова якого російська”, з 19 годин мовлення радіо має лише одну – “рідною мовою”.
Таким чином В.КОЛЕСНІЧЕНКО зазначив, що Доповідь Міністерства юстиції місить неповну та перекручену інформацію, викривлює реальний стан речей, що спрямовано на отримання хибного висновку європейських експертів, які її вивчатимуть.
Депутат також зазначив, що Міністерство юстиції відмовилось включати його та представників правозахисних організацій до складу групи з підготовки Доповіді.
Окрім цього, депутат зазначив, що Міністерство юстиції взагалі не може займатися підготовкою Доповіді з виконання Європейської Хартії регіональних мов і мов національних меншин, оскільки 11 травня 2006 року воно зробило висновок про невідповідність Конституції та законам України рішень місцевих рад про надання статусу регіональної російській мові.
У свою чергу президент правозахисної організації “Спільна мета” Руслан БОРТНИК зазначив, що законодавство України не змінювалося від моменту ратифікації Хартії. “До цього часу не прийнято жодного закону, який імплементував би положення Європейської Хартії регіональних мов або мов національних меншин”, - сказав він.
За словами Р.БОРТНИКА, регіональні мови та мови меншин в Україні піддаються негласній дискримінації з боку чиновників різного рівня. Він вважає показовою ситуацію з російською мовою. Так, у 1898-1990 навчальному році в УРСР нараховувалося 4633 шкіл, де російська мова була єдиною мовою навчання. З 1990 року число шкіл з російською мовою навчання зменшилося на три тисячі на користь україномовних і змішаних шкіл, тобто скорочення становило близько 65%. Він зазначив, що щорічно статус шкіл з російською мовою викладання втрачають близько 130 шкіл.
На переконання Р.БОРТНИКА, зазначені явища є прикладом “мовного расизму та дискримінації на державному рівні”. За його словами, протягом 16 років від часу отримання незалежності Україна не здійснила жодного вагомого кроку для вирішення питання щодо забезпечення прав національних та мовних меншин.
