В 1998 році в Дарницькому районі м. Києва відбувся розбійний напад з використанням вогнепальної зброї на подружжя бізнесменів Осьмак, в результаті якого чоловіку були нанесені вогнепальні поранення, дружина була вбита.
Оперативні співробітники Дарницького РУВД Линюк, Лисенко, Сєрбінов та інші мали провадити оперативно-розшукові заходи по вищезгаданому злочину. Натомість ними, шляхом тиску, погроз, тортур, підробки процесуальних документів, була сфабрикована справа проти трьох абсолютно непричетних до злочину хлопців, двоє з яких були неповнолітніми, третій мав лише вісімнадцять років.
Оперативники затримавши неповнолітнього Богдана Омельченка, за відсутності його законного представника та адвоката, шляхом дводенних тортур та знущань, вибили з нього явку з повинною та змусили оббрехати своїх товаришів: Миколу Кулика та Володимира Чухрая.
Попри нелюдські тортури, які продовжувалися впродовж двох тижнів, інші два хлопці своєї вини та участі в злочині не визнали. На суді від своєї явки з повинною відмовився також і Богдан Омельченко. Хлопці неодноразово зверталися до суду та прокуратури з скаргами про знущання та тортури, але реакції так і не було.
Зрештою, всі троє були засуджені за скоєння розбійного нападу з навмисним вбивством та нанесенням тяжких тілесних пошкоджень. Кулик отримав десять, Омельченко вісім, Чухрай чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією особистого майна. Також судом було задоволено цивільний позов потерпілого на загальну суму 200 тис. грн..
Пройшло сім з половиною років. За цей час Кулик та Омельченко відбули покарання та були звільнені достроково. Чухрай продовжував перебувати в колонії посиленого режиму в м. Суми. Линюк, Лисенко, Сєрбінов впевнено просувалися по кар’єрній драбині. Але... Сталося неочікуване. Справжній вбивця самостійно зізнався в скоєнні цього та ще кількох вбивств. І відмахнутися від цього було неможливо. Оскільки він передав слідству знаряддя злочину, револьвер системи „Сміт-Вессон”, з якого була вбита Осьмак.
Здавалося б, вбивцю знайдено, невинні мають бути звільнені, але Володимир Чухрай ще півтора роки перебуває в Сумській колонії. І якби не особиста участь в процесі його звільнення народного депутата Любові Стасів, невідомо якби склалася його доля.
Тепер Володимир Чухрай вимагає повної реабілітації, відшкодування моральних та майнових збитків та притягнення винних до відповідальності.
