Всеукраїнська екологічна ліга наполягає на встановленні жорсткого контролю за ввезенням та споживанням трансгенних організмів в Україні та прийнятті відповідної постанови Кабінету міністрів до ухвалення Закону України про біобезпеку.
Про це заявила сьогодні на прес-конференції в УНІАН перший заступник голови ВЕЛ Тетяна ТИМОЧКО.
За її інформацією, на сьогодні для вирощування генетично-модифікованих (ГМ) культур в світі використовується територія понад 60 млн. га, за останні 10 років вона збільшилась в 40 разів. ГМ-культури активно культивуються і використовуються в Китаї, Індії, Японії, країнах Латинської Америки і США. Водночас, як наголосила Т.ТИМОЧКО, більшість країн Євросоюзу категорично обмежує ввезення та використання трансгенів. Оскільки не вивчені до кінця наслідки впливу біоорганізмів на біологічне середовище від генетично-модифікованої продукції зараз відмовились понад 130 країн світу.
За словами Т.ТИМОЧКО, в Україні немає офіційних даних щодо вирощування ГМО, оскільки у 1999 р. були заборонені будь-які дії з ГМО, офіційної статистики не ведеться.
“Але неофіційні джерела стверджують, що майже 1 млн. га в Україні використовується для виробництва генетично-модифікованої продукції”, - водночас повідомила Т.ТИМОЧКО.
Крім того, вона додала, що в наших магазинах широко реалізуються продукти харчування, для виготовлення яких - і це зазначається на етикетках - входять генетично-модифіковані складові.
“Громадські екологічні організації дуже стурбовані цією ситуацією тому, що, на нашу думку, фактично в державі абсолютно відсутній контроль за ввезенням і використанням генетично-модифікованих продуктів. На законодавчому рівні це не налагоджено, і нас це дуже турбує”, - наголосила Т.ТИМОЧКО.
У свою чергу директор Інституту медико-біологічних проблем Тернопільського державного медичного університету ім. І.Горбачевського професор Степан ВАДЗЮК повідомив, що з розрізнених, поодиноких досліджень науковців “просочується” інформація про те, що трансгенні продукти харчування алергізують організм людини, що вони є токсичними для людини, і є окремі дані, які показують, що трансгенні проукдти при тривалому споживанні викликають безпліддя у людей.
Водночас він наголосив, що під впливом компаній, які займаються вирощуванням і виробництвом трансгенних продуктів, які фінансово значно потужніші, ніж наукові заклади, ці данні досліджень не афішуються і замовчуються.
У зв’язку з усім викладеним науковці та представники громадських організацій пропонують керівництву держави взяти це питання під контроль та ввести обов’язкове маркування продуктів із генетично-модифікованими складовими, створити мережу спеціальних акредитованих лабораторій при Міністерстві охорони здоров’я з визначення наявності ГМО у складі продукції рослинного і тваринного походження, а також розробити та затвердити стандарти щодо методів визначення генетично-модифікованих продуктів.
Крім того, за словами Т.ТИМОЧКО, Всеукраїнська екологічна ліга вважає, що для України розповсюдження генетично модифікованих організмів і продуктів “є абсолютно не на часі”. “Україна є сільськогосподарською країною, і на європейському ринку ми могли б конкурувати саме завдячуючи тому, що наші продукти вирощуються за традиційними агротехнологіями”, - вважає Т.ТИМОЧКО. Звичайно, додала вона, їх треба покращувати, осучаснювати. “Але, на нашу думку, навіть з точки зору економічної, ми могли б на цьому вигравати, це могла б бути фішка України, що ці продукти не містять генетично-модифікованих часток”, - наголосила Т.ТИМОЧКО.
Довідка УНІАН. Генетично модифіковані організми з’явились наприкінці 80-х років минулого століття.
Нині в нашій державі поводження з ГМО регулюється лише постановою Кабміну, прийнятою ще у 1998 р., “Про затвердження Тимчасового порядку ввезення, державного випробування, реєстрації та використання трансгенних сортів рослин в Україні”. Водночас, вона фактично не діє, бо не передбачає логічного розподілу відповідальності ключових міністерств у рамках державного контролю за ГМО.
Відповідний законопроект щодо вживання та ввезення ГМО зараз перебуває у парламенті. Він внесений на розгляд ще у 2002 р. і прийнятий в першому читанні. Але на сьогодні він не відповідає сучасним вимогам і потребує доопрацювання.
