Останнім часом інформаційний простір країни заповнений брудною полемікою і взаємо звинуваченнями різних владних інституцій.
Одним з центрів цієї полеміки є Генеральна прокуратура України. – орган, на який Конституцією покладена функція нагляду за додержанням законності в країні. Таке відомство зобов’язано відповідати критеріям моральності, законності та незалежності. Якщо воно знаходиться у стані постійної конфліктності із іншими державними органами – це ознака серйозної хвороби системи державної влади.
Якість роботи Генеральної прокуратури в її сьогоденнім вигляді відображається у суспільстві реальним рівнем корупції, безкарності, небезпеки.
Поставивши кожен собі відповіді щодо власних оцінок зазначених категорій ми отримаємо картину у власному вимірі і розумінні, а обманути самого себе – зовсім неприродно для людини.
Найбільшою суспільною шкодою від невиконання функції Державного обвинувачення є втрата в суспільстві відчуття справедливості. Це народжує зневіру і апатію в суспільстві. Веде суспільство у регресному напрямку – до хаосу і дикості.
Крім того, відвертим фарсом є те, що Генеральна прокуратура займається викриттям корупційних діянь (за даними сфальсифікованого протоколу) на суму аж 392 грн. Це могло би означати, що в країні остаточно подолана корупція, якщо б в той же час ми не були свідками зовсім іншого підходу до більш важливих для суспільства і країни питань. Наприклад, нещодавно на всю країну було продемонстровано відеозапис пропонування хабарів в розмірі кількох мільйонів доларів за погодження безпідставного збільшення вартості будівельних робіт на об’єктах Чорнобильскої АЕС.
Я особисто звернувся до Генерального прокурора з вимогою негайного порушення кримінальної справи по цих фактах корупції, проте до цього часу процесуального рішення немає. І це не дивлячись на те, що ця подія вже стала предметом уваги далеко за межами України. Що це як не підрив авторитету органів державної влади. Більше того, злочинне зволікання з прийняттям рішення створило умови для продовження діяльності міжнародного криміналітету і вже призвело до того, що сьогодні вночі відбулися постріли у вікна квартири директора ЧАЕС. За сприяння цьому злочину має нести персональну відповідальність Генеральний прокурор.
Або дуже цікава ситуація із поверненням Щербаня – це реальна корупція – де людина, яка переховувалася від слідства, раптом приїжджає в Україну достовірно знаючи, що не буде заарештована, навіть не зважаючи на відповідне рішення суду, а адвокати мають на руках вже готову постанову Генпрокуратури про звільнення з-під варти. Що це, як не відверте знущання над кримінальним процесом? І це при тому, що та ж сама Генпрокуратура протягом всього 2005 року «годувала» суспільство повідомленнями про активні дії щодо розшуку цієї людини у зв’язку із вчиненням нею низки тяжких злочинів. В такому разі виходить, що діяльність прокуратури обумовлена, не вимогами закону, а політичною кон’юнктурою. Це і є зловживання службовим становищем – кримінально карне діяння. Так що тим посадовцям ГПУ, які зараз демонструють суспільству таку дивну еквілібристику кримінальним переслідуванням треба усвідомлювати, що більшість посадових злочинів відносяться до категорії тяжких, а відповідальність за їх вчинення передбачена у вигляді позбавлення волі.
Все це свідчить про системну кризу правоохоронної системи, а разом з нею і всієї структури державної влади України.
Окремо слід відзначити роль і місце в цьому процесі самого Генерального прокурора, який демонструє повну неспроможність керування ввіреним йому відомством. Це серйозно наводить на думку, що ціною його підтримки з боку окремих учасників владної коаліції є призначення на посаду заступника – Рената Кузьміна, якому і віддані найбільш важливі повноваження по нагляду за досудовим слідством. Очевидно саме це і пояснює таку надмірну активність пана Кузьміна у справі щодо Міністра внутрішніх справ. Адже без належного контролю за силовими відомствами не зовсім комфортно керувати економічним блоком виконавчої влади.
Подібна ситуація є вкрай небезпечною для суспільства і вже відображається в різкому зростанні особливо тяжких злочинів проти особи. Якщо в минулому році згідно офіційних даних ми мали по країні 16 умисних вбивств на замовлення, то вже за 10 місяців цього року – їх 21, і ця негативна тенденція нажаль є стійкою. Вся міра відповідальності за стан криміналізації суспільства лежить на Генеральній прокуратурі, тому що це відомство не виконує покладені на нього функції. Всі інші силові відомства не можуть належним чином виконувати свої обов’язки по боротьбі із злочинністю, в умовах фактичної відсутності публічного державного обвинувачення, що є основною конституційною функцією прокуратури. В прокуратурі вже відпрацьована система підміни публічного державного обвинувачення рафінованими коментарями у ЗМІ.
Всі останні події мають бути предметом уваги перших осіб держави, наслідком чого очевидно має стати негайне реформування правоохоронних відомств, яке, до речі, анонсувалось у передвиборній програмі кандидата у Президенти Ющенка.
Народний депутат України
член Комітету Верховної Ради України
з питань законодавчого забезпечення
правоохоронної діяльності
Голова підкомітету з питань дотримання прав
людини в діяльності правоохоронних органів Святослав Олійник
