ЗАЯВА ДЛЯ ПРЕСИ
Протягом 09 жовтня 2006 року працівниками Міністерства внутрішніх прав України було розповсюджено в засобах масової інформації дані стосовно направлення Головним слідчим управлінням УМВС України в Київській області телеграми з повідомленням про виклик Засухи Анатолія Андрійовича для дачі свідчень по кримінальній справі щодо нецільового використання бюджетних коштів в сумі 2 млн. гривень в 2003-2004 роках. Крім того, в ЗМІ з’явились численні повідомлення стосовно виїзду працівників МВС до помешкання Анатолія Засухи, сільської ради в с. Ковалівка та навіть до моєї громадської приймальні з метою вручення повістки про виклик мого чоловіка на допит.
Я вважаю, що вказані дії ввіреного пану Луценку Міністерства внутрішніх справ України не мають під собою жодних юридичних підстав, а є лише відповіддю на моє інтерв’ю, опубліковане в газеті „Факти” від 06 жовтня 2006 року. Зрозуміло, що міністру, який усвідомлює швидке закінчення власної політичної кар’єри, важко сприймати наявність у будь-кого інформації, яка може призвести до його негайного звільнення з посади або навіть до притягнення до кримінальної відповідальності. Кому, як не пану Луценку зрозуміла небезпека від розголошення реальних причин славнозвісного прильоту гелікоптера з озброєними бійцями до нашого з чоловіком помешкання в селі Ковалівка. Тому і намагається міністр відволікти громадськість від власних „добрих” справ надуманими викликами та намальованими кримінальними справами.
Я вже неодноразово повідомляла ЗМІ про хронологію подій стосовно кримінальних переслідувань мого чоловіка – Анатолія Засухи, але повторюсь ще раз.
05 липня 2005 року прокурором Київської області було порушено кримінальну справу щодо Засухи А. А. за ознаками складу злочинів, передбачених ст. 365 ч. 3, ст. 366 ч. 2 КК України.
Постановою Печерського районного суду міста Києва по справі № 347/347/05 від 04 листопада 2005 року вказану постанову про порушення кримінальної справи стосовно Засухи А. А. було скасовано. 16 березня 2006 року ухвалою апеляційного суду міста Києва постанова суду була залишена без змін, набула законної сили та є обов’язковою для виконання на всій території України.
На підставі вказаних судових рішень Генеральною прокуратурою України 21 квітня 2006 року було винесено постанову про закриття кримінальної справи стосовно Засухи А. А. за ознаками складу злочинів, передбачених ст. 365 ч. 3, ст. 366 ч. 2 КК України, за відсутністю в його діях складу злочину. Крім того, ще 14 квітня 2006 року Генеральною прокуратурою України були скасовані постанови від 07 липня 2005 року про притягнення Засухи А. А. як обвинуваченого та оголошення його в розшук.
На підставі Постанови Генеральної прокуратури України про закриття кримінальної справи 25 травня 2006 року Інтерполом було припинено міжнародний розшук Засухи А. А.
Досить цікавим є той факт, що інформацію про закриття кримінальної справи стосовно мого чоловіка, зняття його з міжнародного розшуку та відсутність жодних претензій до нього з боку правоохоронних органів неодноразово підтверджував у власних інтерв’ю сам пан Луценко, але мабуть для нього казка про злочинця Анатолія Засуху є єдиним джерелом отримання політичних балів.
На сьогоднішній день я розцінюю дії працівників МВС України та пана Луценка особисто продовженням спроб політичного тиску на мого чоловіка та родину. Я офіційно заявляю, що буду протистояти будь-якому неправомірному тиску з боку правоохоронних органів всіма передбаченими законом способами.
